Depatux-m (назва при розробці - ABT-414) впливає на клітини раку, поєднуючи в собі
хіміотерапевтичний препарат MMF (монометилаурістатін F) з антитілами (білками,
що борються з загрозами організму), націленими на клітини, що надмірно
виробляють рецептор епідермального росту (EGFR). Таким чином, очікується, що
хіміопрепарат буде діяти тільки в клітинах, що мають надмірну кількість білка
EGFR, тобто, в ракових клітинах.
Дослідження Depatux-m для вперше діагностованої гліобластоми
- Хворих вперше діагностованою гліобластомою та зайвими копіями гену EGFR в тканині пухлини залучають в дослідження Depatux-m третьої фази. Дослідження проходить в 215 лікарнях по всьому світі.
- Я не знайшла опублікованих остаточних результатів досліджень попередніх фаз.
- На січень 2016-го в дослідження Depatux-m першої фази залучили 45 хворих з вперше діагностованою гліобластомою. Вони отримували ABT-414 паралельно зі стандартною радіо- та хіміотерапією. Наявність зайвих копій (ампліфікації) гену EGFR не була обов’язковою умовою для участі.
- З 38-ми пацієнтів, пухлину яких дослідили, зайві копії виявили у 15-ти. Медіана часу до рецидиву у всієї групи склала 6,1 місяці, у підгрупи з зайвими копіями EGFR – 5,9 місяців. Цей показник є майже таким самим як у хворих, які отримують стандартне лікування. Медіана тривалості життя на момент збору даних ще не була досягнута (1).
Контакти організаторів
та список клінік-учасниць – на сторінці дослідження >>>>
Дослідження Depatux-m для рецидивів гліобластоми
- В клінічному дослідженні другої фази з назвою Intellance 2 Depatux-m не показав більшої ефективності в лікуванні хворих з рецидивом гліобластоми, ніж ломустин чи темозоломід.
- 260 хворих з першим рецидивом гліобластоми, що стався більше, ніж через три місяці після закінчення радіотерапії з темозоломідом отримували (1) Depatux-M, чи (2) Depatux-M і темозоломід (150-200мг на м2 тіла з першого по п’ятий дні кожного 4-тижневого циклу), чи (3) ломустин чи темозоломід. В пухлинах всіх учасників були виявлені зайві копії (ампліфікація) гену EGFR.
- Різниця в тривалості життя учасників першої та третьої, а також – другої і третьої груп не була статистично значимою (1). Рік прожили 40% пацієнтів, які отримували Depatux-m з темозоломідом, та 28% хворих, які приймали темозоломід чи ломустин (2).
- Експериментальний препарат в поєднанні з темозоломідом зміг продовжити життя підгрупі пацієнтів, у яких рецидив був зафіксований більше, ніж через 16 тижнів після закінчення попереднього курсу прийому темозоломіду. Медіана тривалості життя цих пацієнтів склала 14,9 місяців з часу залучення в дослідження, проти 9,5 місяців у таких же хворих, які отримували ломустин чи темозоломід.
Останнє оновлення 1 червня 2018 року
Немає коментарів:
Дописати коментар