AbbVie розробляє препарат Depatux-m (ABT-414)

Depatux-m (назва при розробці - ABT-414) впливає на клітини раку, поєднуючи в собі хіміотерапевтичний препарат MMF (монометилаурістатін F) з антитілами (білками, що борються з загрозами організму), націленими на клітини, що надмірно виробляють рецептор епідермального росту (EGFR). Таким чином, очікується, що хіміопрепарат буде діяти тільки в клітинах, що мають надмірну кількість білка EGFR, тобто, в ракових клітинах.

Дослідження Depatux-m для вперше діагностованої гліобластоми

  • Хворих  вперше діагностованою гліобластомою та зайвими копіями гену EGFR в тканині пухлини залучають в дослідження Depatux-m третьої фази. Дослідження проходить в 215 лікарнях по всьому світі. 
  • Я не знайшла опублікованих остаточних результатів досліджень попередніх фаз. 
  • На січень 2016-го в дослідження Depatux-m першої фази залучили 45 хворих з вперше діагностованою гліобластомою. Вони отримували ABT-414 паралельно зі стандартною радіо- та хіміотерапією. Наявність зайвих копій (ампліфікації) гену EGFR не була обов’язковою умовою для участі.
  • З 38-ми пацієнтів, пухлину яких дослідили, зайві копії виявили у 15-ти. Медіана часу до рецидиву у всієї групи склала 6,1 місяці, у підгрупи з зайвими копіями EGFR – 5,9 місяців. Цей показник є майже таким самим як у хворих, які отримують стандартне лікування. Медіана тривалості життя на момент збору даних ще не була досягнута (1).
Контакти організаторів та список клінік-учасниць – на сторінці дослідження >>>>

Дослідження Depatux-m для рецидивів гліобластоми

  • В клінічному дослідженні другої фази з назвою Intellance 2 Depatux-m не показав більшої ефективності в лікуванні хворих з рецидивом гліобластоми, ніж ломустин чи темозоломід.
  • 260 хворих з першим рецидивом гліобластоми, що стався більше, ніж через три місяці після закінчення радіотерапії з темозоломідом отримували (1) Depatux-M, чи (2) Depatux-M і темозоломід (150-200мг на м2 тіла з першого по п’ятий дні кожного 4-тижневого циклу), чи (3) ломустин чи темозоломід. В пухлинах всіх учасників були виявлені зайві копії (ампліфікація) гену EGFR.
  • Різниця в тривалості життя учасників першої та третьої, а також – другої і третьої груп не була статистично значимою (1). Рік прожили 40% пацієнтів, які отримували Depatux-m з темозоломідом, та 28% хворих, які приймали темозоломід чи ломустин (2).
  • Експериментальний препарат в поєднанні з темозоломідом зміг продовжити життя підгрупі пацієнтів, у яких рецидив був зафіксований більше, ніж через 16 тижнів після закінчення попереднього курсу прийому темозоломіду. Медіана тривалості життя цих пацієнтів склала 14,9 місяців з часу залучення в дослідження, проти 9,5 місяців у таких же хворих, які отримували ломустин чи темозоломід.
Пацієнтів з зайвими копіями (ампліфікацією) гену EGFR, які з різних причин не можуть бути залучені в клінічні дослідження Depatux-m, пропонують доступ до препарату у зв'язку  з виключними обставинами. Контакти, за якими можна звернутися з питаннями, тут >>>>
Останнє оновлення 1 червня 2018 року

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Яндекс.Метрика