Шукаючи нові способи боротьби з гліобластомою,
вчені намагаються залучити на свій бік
імунну систему хворого. Довгий час
вважалося, що клітини імунної системи
не досягають мозку, тому розташовані там пухлини вони “впізнають” набагато гірше, порівняно з такими
імуногенними раками, як, наприклад,
меланома. Однак дослідження останніх
років дозволяють припустити, що активовані
Т-лімфоцити можуть не тільки потрапляти
в мозок, але й знищувати пухлини, що в
ньому виникають. Імунотерапія — найбільш
динамічний напрямок пошуку нових ліків
проти гліобластоми. Деякі імунотерапевтичні
препарати вже проходять пізні стадії
клінічних досліджень.
Що таке імунна система
Організму
людини у звичному житті загрожує ціла
низка істот, такі як бактерії, віруси,
гриби чи глисти, які мають намір оселитися
в людському тілі і жити там до смерті.
Таких небажаних мешканців називають
патогенами. У разі якщо вони роблять
спробу дістатися організму людини, до
роботи береться імунна система. Її
завдання - впізнати організми, що
загрожують людині та знищити їх. Ознакою
небезпеки служать антигени — білки,
які організм людини визнає чужими чи
небезпечними. Наприклад, при бактеріальній
інфекції такі білки виробляються
бактеріями.
Чому імунна система не бореться з раком
В тканині
пухлини також містяться нетипові для
здорового організму та небезпечні для
нього білки. Рак власне виникає через
те, що при поділі клітин в них накопичуються
мутації — зміни в ДНК, в результаті яких
клітина отримує сигнал виробляти інший
білок. Клітини починають швидко ділитися,
а гени, які в нормальному стані цей поділ
обмежують, виключаються. Мутації ДНК
виникають постійно — чи то через
випадкові помилки під час поділу клітин,
чи через негативні фактори, наприклад,
вплив радіації чи деяких хімічних
речовин.
Чому ж
імунна система, яка в багатьох випадках
вдало бореться, наприклад, з бактеріями
чи вірусами, не в стані попередити ріст
ракової пухлини? По-перше, імовірно, без
імунної системи пухлини виникали б
частіше і раніше. По-друге, пухлина
активно захищається: наприклад, виділяє
речовини, які пригнічують імунну систему
хворого в цілому, чи знешкоджує білі
кров'яні тільця вже активовані на
боротьбу з пухлиною.
Вчені
сподіваються, що налаштувавши імунну
систему для боротьби з раком, вони можуть
заставити її впізнавати і знищувати
ракові клітини, не чіпаючи здорові. Саме
в цьому полягає завдання імунотерапії.
Імунотерапія для лікування пухлин головного мозку
Імунотерапія
— відносно нова зброя в арсеналі лікарів.
Зовсім недавно в США затвердили кілька
препаратів такого типу проти меланоми, лейкемії та раку легенів, однак всі потенційні методи
лікування раку головного мозку, включаючи
гліобластому, ще знаходяться в стадії
розробки і тестування.
Підштовхнути
імунну систему до боротьби з раком можна
трьома основними способами, - каже
Девід Реардон (David A. Reardon),
клінічний директор Центру
нейроонкології Інституту лікування
раку Дани-Фарбера (Dana-
Farber Cancer Institute)
в Бостоні, Массачусетс.
- Терапевтичні вакцини, покликані викликати відповідь імунної системи на пухлину, так само як вона відгукується на присутність в організмі бактерій чи вірусів.
- Адоптивна клітинна терапія, що використовує клітини імунної системи хворого.
- Препарати-блокатори білків контрольних точок для активації імунної системи пацієнта.
Вакцини
З вакциною
пацієнту вводять певний антиген
(нетиповий білок, що виробляється
пухлиною), з наміром спровокувати імунну
реакцію у відповідь. Вакцини для лікування
раку — терапевтичні. На відміну від
профілактичних вакцин (як наприклад,
проти вірусу грипу), їх застосовують
для людей, у яких вже виявили пухлину.
Наразі вчені досліджують вакцини двох
типів: з використанням (1) дендритних
клітин чи (2) білків специфічних для
пухлини.
Дендритні клітини — це один з типів
клітин імунної системи людини. Вони
“знайомлять” антигени з Т-лімфоцитами,
навчаючи Т-лімфоцити впізнавати нетипові
білки, і знищувати клітини, що їх
виробляють. Для виготовлення вакцини на основі дендритних клітин потрібна кров пацієнта та тканина
пухлини видалена під час операції (в
більшості випадків, заморожена, не
оброблена ніякими хімікатами). З крові
отримують дендритні клітини, на які
впливають антигенами, виділеними з
пухлини хворого. Отриману вакцину
вводять пацієнту. Прикладами вакцин на
основі дендритних клітин є DCVax-L та HSPPC-96.
За словами Іна Парні (Ian F.
Parney), нейрохірурга Mayo
Clinic в Міннесоті, США, використання
антигенів специфічних для пухлини
кожного окремого пацієнта означає
більшу релевантність вакцини для
хворого. Однак він нагадує, що тканина
пухлини, необхідна для виготовлення
вакцини, має здатність закінчуватися,
і це означатиме припинення лікування.
Вакцини на основі білків специфічних
для пухлини виготовляються з одного чи
кількох найбільш типових для пухлини
антигенів. Їх синтезують лабораторним
шляхом і вводять в організм хворого,
сподіваючись, що при наявності великої
кількості цих білків в організмі,
дендритні клітини визнають їх небезпечними
і запустять реакцію імунної системи.
Прикладом такої вакцини є rindopepimut
(маркетингова назва Rintega),
яка нещодавно показала обнадійливі
результати в клінічних дослідженнях.
Для виготовлення вакцин на основі
специфічних для пухлини білків не
потрібна тканина пухлини, однак пан
Парні підкреслює, що і в них є недоліки.
По-перше, такі вакцини підходять не
всім. Наприклад, мутація гена EGFRvIII,
яку покликаний розпізнавати
Rindopepimut, є у 20-30% хворих на
гліобластому. Крім того, пухлина має
здатність находити шляхи для росту в
обхід вакцини, націленої на один чи
кілька антигенів. Пан Парні приводить
приклад дослідження (1), в якому групі
хворих на гліобластому з мутацією
EGFRvIII давали вакцину,
направлену на цю мутацію. Вакцина показала
обнадійливі результати, однак у всіх
хворих через деякий час пухлини з'явилися
повторно. У 82% цих повторних пухлин
мутації EGFRvIII вже не було.
Немає коментарів:
Дописати коментар