Вчені
Каролінського інституту (Стокгольм)
дослідили більше 250 випадків хворих на
гліобластому. У 249 зразках пухлин був
виявлений цитомегаловірус (розповсюджений
вірус з сімейства вірусів герпесу
людини). Як було показано в інших
дослідженнях, ДНК і білки цього вірусу
проявлялися в тканинах злоякісних
пухлин і метастазах, але не в здорових
тканинах довкола них. Це, на думку
дослідників, дозволяє допустити певну
роль цитомегаловірусу в розвитку ракових
пухлин.
В
New
England
Journal
of
Medicine
вчені Каролінського інституту опублікували
ретроспективний аналіз даних лікування
50-ти пацієнтів хворих на гліобластому
з виявленим цитомегаловірусом, які
крім стандартної терапії отримували
валганцикловір (valganciclovir), препарат для лікування
цитомегаловірусних інфекцій. Через два
роки 62% з цих пацієнтів жили. З контрольної
групи (137 чоловік, дані за 2006-09 роки) через
два роки залишалося жити всього 18%
пацієнтів. Медіана тривалості життя склала 25 місяців для групи, яка приймала
валганцикловір, порівняно з 13,5 місяців
для контрольної групи.
Найдовша
тривалість життя була в підгрупі
пацієнтів, які пройшли 6-тимісячний курс
лікування валганцикловіром, а після
закінчення цього періоду продовжували
підтримуючу терапію тим же препаратом:
90% з них жили більше двох років, а медіана
тривалості життя в цій підгрупі склала
56 місяців.
На
думку вчених, отримані результати
показують необхідність проведення
рандомізованих клінічних досліджень
(метод випадкової вибірки для уникнення
можливого суб'єктивного підбору пацієнтів
в основну і контрольну групи).
Немає коментарів:
Дописати коментар