"Золотий" протокол лікування гліобластоми

Стандартний на сьогодні протокол лікування вперше виявленої гліобластоми у дорослих розробили на основі дослідження Роджера Ступпа (Roger Stupp) та колег, результати якого опублікували в 2005-му році (1). Це дослідження показало, що з додаванням препарату темозоломід (маркетингова назва Темодал) до курсу радіотерапії тривалість життя хворих на гліобластому збільшувалась.
573 учасники дослідження віком від 18-ти до 70 років з вперше діагностованою гліобластомою розділили на дві групи. В одній групі пацієнти проходили курс радіотерапії (доза 2 греї в день, 5 днів на тиждень, 6 тижнів), в другій — курс радіотерапії за такою ж схемою плюс темозоломід щоденно 75 мг на квадратний метр площі тіла, 7 днів на тиждень з першого по останній день радіотерапії, після чого — шість циклів прийому темозоломіду (150-200 мг на квадратний метр тіла, починаючи через 28 днів після закінчення курсу радіотерапії, по п'ять днів протягом кожного з шести 28-денних циклів).
Через 28 місяців дослідники зібрали статистику тривалості життя в обох групах. В групі, що проходила тільки курс радіотерапії медіана склала 12,1 місяць, в групі з радіотерапією і темозоломідом — 14,6 місяців. Деякі українські лікарі, власне, критично ставляться до доцільності лікування темозоломідом, зважаючи на те, що досить дорогий препарат (повний курс в Україні в 2013-му році коштував коло 10 тис. дол) додає всього коло двох місяців життя. 
Однак, очевидно, що на деяких пацієнтів темозоломід діяв краще, ніж на інших, тому що незважаючи на досить невелику (хоч і статистично значиму) різницю в тривалості життя в двох групах, тих, хто залишався жити через два роки після початку дослідження в групі з темозоломідом було набагато — в 2,5 рази більше, ніж серед тих, хто проходив тільки радіотерапію — 26,5% проти 10,4%.

Темозоломід діє краще на пацієнтів з деактивованим геном MGMT

Інші дослідження (наприклад, 2) виявили, що на лікування темозоломідом набагато краще відгукуються пухлини з деактивованим геном MGMT (спостерігається в 35-45% пацієнтів). Цей ген продукує білок, що заставляє відновлюватися клітини пошкоджені внаслідок хіміотерапії, і в результаті — знижує її ефективність.
Роджер Ступп, один з авторів сучасного протоколу лікування гліобластоми в нещодавному інтерв'ю журналу Світової федерації нейроонкологічних товариств визнав, що ефект лікування темозоломідом хворих з активним геном MGMT мінімальний або взагалі відсутній. Більше я писала тут >>>>
Визначити, чи деактивований ген MGMG, а отже — чи буде організм активно відгукуватись на лікування темозоломідом, можна провівши аналіз тканини пухлини, видаленої під час операції чи біопсії. Однак, проблема в тому, що альтернативного протоколу лікування хворих на гліобластому з активним MGMT наразі не існує.    
В Україні аналіз на метильованість гену MGMT роблять в лабораторії Євролаб >>>> 
(перейшовши на сайт, натисніть на Генетичні дослідження, далі в скачаному Excel файлі перейдіть на листок 150 і шукайте розділ Молекулярна діагностика при злоякісних пухлинах мозку).
Також, один з респондентів опитування, яке я проводила, повідомив, що аналіз на метильованість гену MGMT йому проводили в Інституті нейрохірургії імені Бурденко в Москві.

Cхеми прийому темозоломіду

Дослідники продовжують вивчати різні схеми прийому темозоломіду, з наміром підвищити ефективність лікування. Так, в березні 2015-го року група італійських вчених опублікувала дослідження, в якому виявила, що хворі на гліобластому, в пухлині яких є кілька копій гену рецептора епідермального фактору росту (EGFR), чи цей ген занадто активний, жили довше, приймаючи підтримуючий темозоломід (Темодал) за метрономним графіком (щоденно по 75 мг на м2 тіла), ніж ті, хто проходив хіміотерапію за стандартною схемою. Більше можна прочитати тут >>>>

Лікування гліобластоми у старших чи слабких хворих

Оскільки стандартний протокол тестували на хворих віком до 70-ти років в досить доброму фізичному стані, як краще лікувати старших чи слабких пацієнтів достеменно невідомо. Аналіз кількох невеликих досліджень цього питання можна знайти тут >>>>

Апарат Optune посилює дію стандартного протоколу

В жовтні 2015 року регулятори США, ЄС та Швейцарії затвердили для лікування вперше діагностованої гліобластоми апарат Optune. Як показали дослідження, з використанням цього апарату на додачу до стандартного лікування, медіана тривалості життя хворих на гліобластому виросла майже на три місяці. Більше я писала тут >>>>
Стандартні протоколи лікування гліобластоми можуть відрізнятися в різних країнах. Наприклад, в червні 2013 року Міністерство охороги здоров'я Японії затвердило препарат бевацізумаб (bevacizumab, маркетингова назва Avastin виробництва Genentech/Roche для лікування гліобластоми, в тому числі, вперше виявленої, в поєднанні з радіотерапією і темозоломідом. Цей же препарат був затверджений в Японії як самостійна терапія для випадків повторного виникнення хвороби. В США бевацізумаб був затверджений в 2010 році лише для повторних випадків гліобластоми. Ті ж результати клінічних досліджень не дозволили затвердити цей препарат для лікування гліобластоми в країнах ЄС.
Читайте також:
Інші затверджені методи лікування вперше виявленої гліобластоми >>>>
Лікування рецидивів гліобластоми >>>>
Останнє оновлення 2 серпня 2016 року

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google