"Золотий" протокол лікування гліобластоми

Найчастіше лікування вперше діагностованої гліобластоми у дорослих проводиться за протоколом, розробленим на основі дослідження Роджера Ступпа (Roger Stupp) та колег, результати якого опублікували ще в 2005-му році. Це дослідження показало, що з додаванням препарату темозоломід (маркетингова назва Темодал) під час радіотерапії та після неї, тривалість життя хворих на гліобластому збільшувалась на 2,5 місяці.
В дослідженні взяли участь 573 учасники віком від 18-ти до 70 років з вперше діагностованою гліобластомою. 84% з них зробили операцію з видалення пухлини. Всіх учасників розділили на дві групи. В одній пацієнти проходили курс радіотерапії (доза 2 греї в день, 5 днів на тиждень, 6 тижнів), в другій — курс радіотерапії за такою ж схемою плюс темозоломід щоденно 75 мг на квадратний метр площі тіла, 7 днів на тиждень з першого по останній день радіотерапії, після чого — шість циклів прийому темозоломіду (150-200 мг на квадратний метр тіла, починаючи через 28 днів після закінчення курсу радіотерапії, по п'ять днів протягом кожного з шести 28-денних циклів).
В групі, що проходила тільки курс радіотерапії медіана тривалості життя склала 12,1 місяць, в групі з радіотерапією і темозоломідом — 14,6 місяців.
Різниця в тривалості життя – невелика, хоч і статистично значима. Однак, очевидно, що на деяких пацієнтів темозоломід діяв краще, ніж на інших, тому що тих, хто залишався жити через два роки після початку дослідження в групі з темозоломідом було набагато — в 2,5 рази більше, ніж серед тих, хто проходив тільки радіотерапію — 26,5% проти 10,4%.

Темозоломід діє краще на пацієнтів з деактивованим геном MGMT

Інші дослідження (наприклад, це) виявили, що на лікування темозоломідом набагато краще відгукуються пухлини з деактивованим геном MGMT (спостерігається в 35-45% пацієнтів). Цей ген продукує білок, що заставляє відновлюватися клітини пухлини пошкоджені лікуванням, і в результаті — знижує його ефективність.
Роджер Ступп, один з авторів сучасного протоколу лікування гліобластоми в інтерв'ю журналу Світової федерації нейроонкологічних товариств визнав, що ефект лікування темозоломідом хворих з активним геном MGMT мінімальний або взагалі відсутній.
Визначити, чи деактивований ген MGMG, а отже — чи буде організм активно відгукуватись на лікування темозоломідом, можна провівши аналіз тканини пухлини, видаленої під час операції чи біопсії.
В Україні аналіз на метильованість гену MGMT роблять в лабораторії Євролаб >>>>
Також, один з респондентів опитування, яке я проводила, повідомив, що аналіз на метильованість гену MGMT йому проводили в Інституті нейрохірургії імені Бурденко в Москві.
Якщо Ви робили такий аналіз, поділіться, будь ласка, в коментарях, де саме, та скільки коштував тест. Це може допомогти іншим хворим.

Оптун

Апарат Оптун (Optune) виробництва ізраїльської компанії Novocure - це шолом з електродів, які діють на мозок, створюючи слабкі електромагнітні поля, що призупиняють процес поділу клітин пухлини.
Як показало клінічне дослідження, при використанні Оптун на додачу до стандартного протоколу, після радіотерапії з темозоломідом, під час підтримуючого курсу темозоломіду, медіана тривалості життя хворих збільшилась більше, ніж на шість місяців - до 20,9 місяців. П’ять років прожили 13% хворих з групи, яка використовувала Оптун, та 5% з контрольної групи. 
Оптун з підтримуючим курсом темозоломіду (після одночасної радіотерапії з темозоломідом) затверджений в США, ЄС та Швейцарії для лікування вперше виявленої гліобластоми, та як самостійна терапія рецидивів цієї хвороби.

Препарат Глеолан "підсвічує" пухлину для хірурга

В червні 2017-го року регулятор США дозволив препарат Глеолан (Gleolan) для використання під час операцій з видалення анапластичних астроцитом чи гліобластом. Gleolan (гідрохлорид амінолевулінової кислоти – ALA HCL) дають випити хворому за 3 години до анестезії. Молекули препарату абсорбуються клітинами пухлини, і «світяться», коли хірург дивиться в спеціальні лінзи мікроскопа. Таким чином, лікар може видалити більше тканини пухлини.

Пластини Гліадель можуть імплантуватися при операції, однак, ймовірно, закриють хворому доступ до багатьох клінічних досліджень

Gliadel (виробляє Eisai Inc, Японія по ліцензії, продає в США Arbor Pharmaceutical) — це 7,7 мг препарату кармустин в полімерній біорозчинній пластині діаметром 14,5 мм, товщиною 1 мм (1). До восьми капсул імплантується хірургом в місце, звідки була видалена пухлина, і протягом кількох днів розчиняється, виділяючи кармустин. Кармустин проникає в сусідні з порожниною тканини мозку, вбиваючи клітини пухлини, що залишилися після операції. Оскільки капсула імплантується безпосередньо в мозок, при лікуванні вдається уникнути проблеми важкопроникності багатьох ліків з крові в мозок.
Метод був затверджений в США в 2003-му на основі спостережень за 240 пацієнтами, розділеними на дві групи, обидві з яких після операції проходили однаковий курс радіотерапії (2). Медіана тривалості життя в групі пацієнтів, яким були імплантовані капсули з кармустином склала 13,9 місяців, порівняно з 11,6 місяців для контрольної групи, яка отримала плацебо.
Однак, використання таких пластин часто є одним з критеріїв недопуску хворого до клінічних досліджень нових методів лікування гліобластоми.

Варіанти лікування

Лікування вперше діагностованої гліобластоми може дещо варіюватися залежно від віку хворого, його стану та активного чи неактивного гену MGMT в клітинах пухлини. Вищезгаданий протокол (операція, радіотерапія з темозоломідом та підтримуючий курс темозоломіду), за можливості - з апаратом Оптун під час підтримуючого курсу темозоломіду, найчастіше використовують для хворих віком до 70-ти років у відносно доброму фізичному стані. Для всіх хворих, якщо дозволяє стан пацієнта та місце розташування пухлини, рекомендують операцію.  
Зважаючи на те, що темозоломід набагато гірше працює для хворих з активним  (неметильованим) MGMT, таким пацієнтам можуть рекомендувати стандартну радіотерапію без хіміотерапії.
Хворим з неактивним (метильованим) геном MGMT можуть рекомендувати хіміотерапію темозоломідом з ломустином. Це поєднання показало добрі результати для таких хворих в нещодавньому дослідженні третьої фази. Хворі проходили шість 42-денних циклів хіміотерапії, починаючи з першого тижня стандартної радіотерапії. В перший день циклу вони отримували 100 мг на м2 тіла ломустину, з другого по шостий дні – 100 мг на м2 тіла темозоломіду щоденно, решту днів хворий відпочивав від хіміотерапії. З другого циклу, в залежності від реакції хворого, дозу темозоломіду корегували.
Для хворих старшого віку та/ чи в поганому фізичному стані можуть рекомендувати коротше та менш інтенсивне лікування. Наприклад, гіпофракційну радіотерапію (10 фракцій по 3,4 Греї, 15 х 2,66 чи 20 х 2,5) – саму чи в поєднанні з темозоломідом, сам темозоломід (один з варіантів для таких хворих з неактивним MGMT), чи паліативну терапію – таку, що знімає симптоми (один з варіантів для старших та слабких хворих). Всім хворим рекомендують, в першу чергу, за можливості, розглянути участь в клінічному дослідженні нових препаратів.
Рекомендації Національної комплексної онкологічної мережі США (NCCN) >>>> (щодо гліобластоми та інших пухлин центральної нервової системи, 2018 р.) та Європейського товариства медичної онкології (ESMO) >>>> (щодо злоякісних гліом високих стадій, включаючи гліобластому, 2014 р.).
Результати кількох досліджень щодо того, як краще лікувати старших чи слабких хворих на гліобластому >>>>
Читайте також:
Інші затверджені методи лікування вперше виявленої гліобластоми >>>>
Лікування рецидивів гліобластоми >>>>
Останнє оновлення 26 квітня 2018 року

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика