Про гліобластому

Гліобластома — це пухлина головного мозку, що формується з астроцитів, одного з видів гліальних клітин, які підтримують нормальну роботу нейронів. Пухлини, які формуються з астроцитів називають астроцитомами. Всі пухлини, що виникають з гліальних клітин називаються гліомами, і астроцитоми є одним з видів гліом.

Стадії гліом

Розрізняють чотири стадії гліом. Патолог досліджує зразок пухлини в мікроскоп. Чим нормальніше виглядають клітини, тим повільніше вони будуть рости, і тим нижча стадія пухлини.
  • Гліоми першої стадії вважають доброякісними, оскільки якщо під час операції хірургу вдалося видалити таку пухлину повністю, хворий виліковується. Такі пухлини в більшості випадків зустрічаються тільки в дітей.
  • Гліоми другої стадії не є ні доброякісними, оскільки можуть повертатися після видалення, ні злоякісними, оскільки ростуть відносно повільно. Їх вважають пухлинами низької стадії, однак після лікування хворий повинен періодично проходити КТ чи МРТ, щоб виявити рецидив якомога раніше.
  • Анапластична астроцитома (інша назва — астроцитома третьої стадії) та гліобластома (астроцитома четвертої стадії) зі всіх мозкових пухлин діагностуються в дорослих найчастіше. Ці пухлини мікроскопічними клітинами проростають в здорові тканини мозку, і тому видалити їх повністю практично неможливо, оскільки чіткої межі між пухлиною та здоровою тканиною мозку не видно. Клітини таких пухлин характеризуються змінами в ядрі та швидким ростом. В тканині гліобластоми до того ж присутні мертві клітини, а довкола пухлини спостерігається більша, ніж звичайно, кількість кровоносних судин.
Близько 50% гліом є гліобластомами. Вони, в більшості випадків, виникають в дорослих у віці 45-65 років, в чоловіків частіше, ніж у жінок. Гліобластоми можуть поширюватися в інші частини мозку, однак вони дуже рідко дають метастази в інші органи.
Гліобластоми можуть бути первинними чи вторинними. Первинні гліобластоми — найбільш агресивна форма, яка дуже швидко дає про себе знати симптомами. Вторинні гліобластоми виникають з гліом нижчої стадії, генетично запрограмованих на подальше перетворення у більш агресивну пухлину.

Причини появи гліобластом

Чому появляються пухлини мозку наразі достеменно не відомо, однак, вчені виявили кілька факторів, які можуть підвищити ймовірність їх виникнення:
Коло 5% пухлин мозку можуть бути пов`язані зі спадковими генетичними хворобами, такими як нейрофіброматоз, синдром Лі Фраумені, хвороба Гіппеля-Ліндау, синдром Турко та туберозний склероз. Ці хвороби мають ряд неприємних симптомів, тому, якщо у когось з ваших родичів є якась з них, ви, напевно, про це знаєте. В деяких рідкісних випадках спостерігаються серійні випадки мозкових пухлин в сім`ях, де немає хвороб перечислених вище. Причини їх ще досліджуються.
Одним з факторів ризику є вплив радіації: злоякісні гліоми трохи частіше зустрічаються в людей, які раніше проходили радіотерапію, КТ-скани чи рентген голови. Однак, важливо розуміти: якщо ці процедури рекомендує вам лікар, вони є дуже важливими для діагностики та правильного лікування.
Люди, які хворіли на рак в дитинстві, мають більшу ймовірність появи пухлини мозку в дорослому віці. Люди, які хворіли на лейкемію чи неходжкінську лімфому в дорослому віці, також в групі вищого ризику. Лікування лейкемії введенням препарату  метотрексат в спинномозковий канал також підвищує ризик появи пухлини мозку пізніше. Однак, потрібно пам`ятати, що цей ризик набагато менший, ніж загроза здоров`ю пацієнта, якщо той відмовляється від лікування раку.
У хворих на ВІЛ чи СНІД ризик виникнення пухлини мозку вдвічі вищий, ніж в середньому для всіх людей.
Досі не виявили, чи впливає на ризик появи пухлини мозку життя коло ліній електропередач чи використання мобільних телефонів. Однак, Всесвітня організація охорони здоров`я рекомендує обмежувати використання мобільних телефонів та пропагує використання гарнітур hands-free дітьми та дорослими.
Фарбування волосся та вживання алкоголю не впливають на ймовірність появи пухлини мозку. Куріння, можливо, підвищує таку ймовірність.
Є деякі підстави вважати, що люди з проявами екземи, астми чи сінної лихоманки, можуть мати трохи нижчий ризик появи пухлин мозку, особливо, гліом, ймовірно, через підвищену активність імунної системи.

Симптоми

Залежно від розташування пухлини в мозку, збільшуючись, вона може впливати на певні його функції. Найчастіше хворі страждають на головний біль, судоми, втрату пам`яті. Також часто спостерігається нетипова поведінка, втрата рухомості чи відчуттів в одній частині тіла, проблеми з мовою чи погіршення когнітивних здібностей — можливості думати, робити висновки та обробляти інформацію. Більше про симптоми мозкових пухлин я писала тут >>>>

Діагностика

Діагностика починається з огляду лікаря та комп`ютерної (КТ) чи магнітно-резонансної томографії (МРТ). Процедура КТ чи МРТ сканування може проводитися з введенням контрастної речовини в кров пацієнта, що допоможе чіткіше окреслити границі пухлини. Таке сканування дозволить лікарю визначити розмір, розташування та можливий тип пухлини.
Гліоми високих стадій набирають контраст і яскраво виділяються на знімках МРТ, гліоми низьких стадій часто не набирають контраст чи набирають слабо.
Деколи лікар може порекомендувати зробити магнітно-резонансну спектроскопію (МРС). Таке сканування дає інформацію про хімічний склад пухлини, і може допомогти зрозуміти, доброякісна вона чи злоякісна. Також за допомогою цієї процедури лікар зможе відрізнити пухлину від інших хвороб, таких як туберкульоз, паразити, бактеріальні чи грибкові інфекції, демієлінізація (хвороба, що приводить до руйнування мієліну — захисного шару нейронів) чи інусльт.
Однак, точно визначити діагноз можна тільки розглянувши під мікроскопом тканину пухлини, видалену під час операції чи біопсії.

Лікування

Протокол лікування вперше виявленої гліобластоми включає операцію, радіотерапію з хіміотерапією препаратом темозоломід (маркетингова назва Темодал) та підтримуючий курс темозоломіду.
Операція
Стандартно лікування гліобластоми починають з операції, під час якої хірург намагається максимально видалити пухлину, не пошкодивши життєво важливих функцій мозку. Операція називається краніотомія, її проводять, відкриваючи частину черепу в місці над пухлиною. Потужні мікроскопи, ультразвукове дослідження чи МРТ мозку під час операції, картування мозку та інші нові техніки дозволяють хірургам видаляти пухлини, які ще донедавно ваажалися неоперабельними.
Функційне МРТ (фМРТ) може допомогти лікарю зрозуміти, за які функції відповідає ділянка мозку, де планується операція. Така процедура вимірює потік крові в мозку. Наприклад, якщо пухлина знаходиться недалеко від мовного центру, хворого попросять говорити під час сканування. Апарат виділить активовані частини мозку, і покаже, чи вторглась пухлина в частину мозку, що відповідає за мову. Більше про нове в хірургії мозкових пухлин можна прочитати тут >>>>
Оскільки видалена тканина пухлини перестає тиснути на мозок, операція, ймовірно, на певний час позбавить хворого від деяких симптомів хвороби. Також, під час операції отримують зразок тканини пухлини, який потім дослідить патолог, щоб поставити діагноз.
Якщо операція все ж неможлива — не дозволяє стан здоров`я хворого чи є ризик пошкодити важливі центри мозку, зразок тканини мозку для дослідження отримують спеціальною голкою. Така процедура називається біопсією.
Радіотерапія
Очевидні чи мікроскопічні залишки пухлини після операції намагаються зруйнувати іонізуючою радіацією. Радіоактивні промені руйнують ДНК клітин, що діляться. Оскільки клітини пухлини діляться швидше, ніж нормальні, то радіація впливає на них більше. Здорові клітини також краще здатні відновлюватися після впливу радіації, тому радіотерапію проводять за кілька сеансів — фракцій, даючи нормальним клітинам час відновитися. Стандартно радіотерапія для гліобластоми передбачає 30 фракцій — по 2 греї радіації п`ять днів на тиждень протягом шести тижнів. Паралельно хворий примає хіміопрепарат темозоломід (Темодал).
Існує кілька видів радіотерапії:
  • Опромінення всього мозку в більшості випадків призначають при наявності кількох пухлин. В Україні таку терапію часом пропонують вимушено, оскільки деякі лікарні обладнані гама-апаратами, які, хоч і довели свою ефективність в лікуванні раку, не можуть чітко сфокусувати випромінювання в районі пухлини і  значно впливають на здорові тканини. 
  • Променева терапія з тримірним плануванням проводиться на апараті, що називається лінійний прискорювач. Апарат розганяє заряджені елементарні частинки — фотони, які потім направляються на пухлину. При цьому, опромінюється сама пухлина і невелика площа довколо неї. Таким чином, здорова тканина мозку менше вражається радіацією.  
  • Протонна радіотерапія використовує для лікування промені протонів. Така терапія забезпечує ще більш точне спрямування променя на пухлину. Протонну терапію рекомендують, якщо пухлина знаходиться недалеко від важливої ділянки, наприклад, зорового нерву. Її також використовують для радіотерапії в дітей, коли хочуть якомога менше опромінювати здорові тканини мозку. Апарати для протонної терапії дорогі, і в Україні їх немає. Найближчі до нас знаходяться в Центрі протонної терапії в Празі та кількох науково-дослідних інститутах Росії. Список центрів протонної терапії в світі >>>>
Хіміотерапія
Стандартно для лікування вперше виявленої гліобластоми використовують препарат темозоломід (Темодал) - 75 мг на квадратний метр площі тіла, 7 днів на тиждень з першого по останній день радіотерапії. Його приймають протягом шеститижневого курсу радіотерапії. Через 28 днів після закінчення радіотерапії починають підтримуючий курс (150-200 мг на квадратний метр тіла, по п'ять днів протягом кожного з шести 28-денних циклів). Темозоломід приєднується до ДНК клітин пухлини і попереджує їх подальший поділ.
Для рецидивів гліобластоми в США затверджений препарат бевацізумаб (маркетингова назва Авастин). В США його затвердили на основі двох невеликих нерандомізованих клінічних досліджень (без контрольної групи) за пришвидшеною процедурою, як ліки госторої необхідності, однак, в ЄС не побачили для цього достатніх підстав. Бевацізумаб пригнічує формування нових кровоносних судин, тим самим позбавляючи пухлину поживних речовин, та, ймовірно, сповільнюючи її ріст.
Більше про стандартний протокол та інші затверджені методи лікування вперше виявленої гліобластоми та її рецидивів в США та Європі я писала тут >>>>

Дослідження нових ліків

Оскільки ефективність нинішніх методів лікування гліобластоми бажає бути кращою, вчені активно шукають нові. Третю, останню фазу клінічних досліджень зараз проходить вакцина DCVAX-L та ще один імунотерапевтичний препарат - блокатор білків контрольних точок nivolumab (Opdivo).
Більше про експериментальні препарати для лікування гліобластоми, про те, як взяти участь в клінічних дослідженнях, та отримати нові ліки до їх офіційного затвердження читайте тут >>>>
За матеріалами ABTA, Musella FoundationCancer.net та Cancer Research UK.
Останнє оновлення 10 березня 2016 року

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google