понеділок, 2 квітня 2018 р.

Цитомегаловірус та стратегії лікування гліобластоми

Одна зі стратегій лікування гліобластоми, що зараз досліджується кількома групами вчених, базується на припущенні, що, серед інших, причиною цієї хвороби є цитомегаловірус - розповсюджений вірус з сімейства герпесу людини.
Така думка виникла після того, як в кількох дослідженнях виявили цитомегаловірус в тканинах гліобластоми, в той час як у здорових тканинах довкола пухлини його не було. Однак, чи так це, досі не зрозуміло, оскільки кілька інших досліджень цитомегаловірусу в клітинах гліобластоми не виявили. Перелік досліджень з різними результатами можна знайти, наприклад, в цій статті, автори якої припускають, що причина конфліктних результатів досліджень – в різних методах, якими намагалися виявити вірус. Ймовірно, концентрація його в пухлині настільки мала, що виявити його можна тільки високоточними методами.
Тоді виникає запитання, чи може мізерна присутність цитомегаловірусу в пухлині бути причиною виникнення цієї пухлини? Якщо так, то препарати проти цитомегаловірусу можна було б перепрофілювати, і використовувати для лікування гліобластоми. На жаль, відповіді на це запитання поки нема.
Близько 20% випадків раку насьогодні пов’язують з зараженням вірусами (1). Однак виявити таку залежність непросто з багатьох причин. Так, між зараженням та проявами раку може пройти десятки років. Крім того, онкогенні віруси (як наприклад, вірус папіломи людини чи гепатит Б) досить поширені, однак у зовсім небагатьох заражених вони призводять до раку, бо мають додатися інші фактори, такі як мутації в геномі людини чи вірусу, часто спричинені хімічними речовинами чи ультрафіолетом. Також, ДНК вірусу, в більшості випадків, присутня в небагатьох ракових клітинах – менше, ніж одна копія ДНК вірусу на 10 клітин пухлини. Віруси можуть сприяти формуванню пухлини, не вбудовуючись в ДНК пухлини (та ж 1 і 2).
Що відомо насьогодні?

Спроби перепрофілювати валганцикловір (Вальцит) для лікування гліобластоми

Препарат валганцикловір (valganciclovir маркетингова назва Вальцит), що використовується при гострих випадках цитомегаловірусу, не даючи вірусу можитися, показав позитивний вплив на хворих з вперше виявленою гліобластомою, однак не продовжив життя хворим з рецидивами. Такі результати ретроспективного дослідження представила група вчених з Каролінського інституту (Стокгольм) на конференції Американського товариства клінічних онкологів ASCO 2015.
70 пацієнтів з вперше виявленою гліобластомою на додачу до стандартної радіо- та хіміотерапії якомога раніше після діагнозу отримували по дві таблетки (450 мг) валганцикловіру двічі на добу протягом трьох тижнів, а потім — по одній таблетці двічі на день шість місяців і довше, аж доки хвороба не починала прогресувати чи стан пацієнта значно погіршувався. Результати ще десяти пацієнтів не включили в дослідження, бо вони приймали препарат менше шести місяців, причому три з них — через значний негативний вплив на склад крові.
Медіана тривалості життя пацієнтів, які на момент збору даних померли, склала 22 місяці (від 9 до 72 місяців). 26 пацієнтів були живі, і їх медіана тривалості життя була 18 місяців (від 4 до 88 місяців). Нагадаю, при стандартному лікуванні радіотерапією і темозоломідом цей показник склав 15 місяців, з доданням апарату Оптун – збільшився до 21-го.
25 пацієнтів з повторними випадками гліобластоми отримували валганцикловір з терапією на вибір лікаря (трьом провели повторну операцію, в більшості випадків хворі отримували хіміотерапію ломустином, кільком провели повторну радіотерапію, трьом - радіохірургію). Медіана тривалості життя групи склала 9 місяців.
В іншому маленькому ретроспективному дослідженні вчені виявили, що валганцикловір з бевацізумабом (Авастин) допомогли продовжити життя хворим з рецидивом пухлин мозку четвертої стадії.
Всього ідентифікували 13 пацієнтів (12 з гліобластомою, 1 – з гліосаркомою), які отримували валганцикловір з бевацізумабом під час лікування. З них, 8 почали отримувати валганцикловір після першого рецидиву, разом з початком лікування бевацізумабом, 5 – через 3-12 місяців після того, як почали приймати бевацізумаб. Валганцикловір отримували в тих же дозах, що і в дослідженні, описаному вище. Для порівняння взяли дані 50-ти хворих з першим рецидивом гліобластоми, які отримували тільки бевацізумаб.
Медіана тривалості життя 13-ти хворих, які отримували валганцикловір і бевацізумб склала 13,1 місяць (з початку лікування першого рецидиву), значно більше, ніж 8,7 місяців у хворих, яких лікували тільки бевацізумабом. Однак, різниця між тривалістю життя підгрупи з восьми хворих, які почали приймати валганикловір і бевацізумаб одночасно, і контрольної групи, не була статистично значимою.

Експериментальні вакцини проти цитомегаловірусу

Прибічники версії про присутність цитомегаловірусу в клітинах гліобластоми, але не в здорових клітинах також розробляють протиракові вакцини, з антигенами цього вірусу – білками, що виробляються тільки зараженими ним клітинами. Ідея в тому, щоб спровокувати імунну реакцію у відповідь. Вакцини для лікування раку — терапевтичні. На відміну від профілактичних вакцин (як наприклад, проти дифтерії та правця, згадана нижче), їх застосовують для людей, які вже захворіли.
В клінічному дослідженні другої фази хворі з вперше діагностованою гліобластомою після комбінованої стандартної радіотерапії з темозоломідом отримували інтенсивний курс темозоломіду (100 мг на м2 тіла протягом 21 дня 28-денного циклу) з вакциною проти цитомегаловірусу (націленою на один з його антигенів - білок pp65).
Вакцину виготовляли з дендритних клітин – одного з типів клітин імунної системи - які виділяли з крові хворого. Далі дендритні клітини піддавали впливу антигену, «навчаючи» їх реагувати на білок pp65, і у вигляді підшкірної ін’єкції вводили пацієнту.
Перед лікуванням хворі також отримували вакцину, що за нормальних умов використовується для попередження правця та дифтерії, яка, як очікувалось, активує імунну систему. Медіана часу до рецидиву 11-ти учасників дослідження склала 25,3 місяці, медіана тривалості життя — 41,1 місяці.
Ще в одному дослідженні вчені перевіряли ефективність вакцини проти цитомегаловірусу на основі дендритних клітин в поєднанні з препаратом базіліксімаб (basiliximab), що має на меті блокувати регуляторні Т-клітини – різновид Т-лімфоцитів, що послаблюють діяльність імунної системи, попереджуючи автоімунні захворювання. Медіана тривалості життя семи хворих, залучених до дослідження склала 30,3 місяці (3).
Наразі в США залучають хворих на гліобластому в кілька досліджень вакцин проти цитомегаловірусу, такі як:
  • Дослідження з назвою ELEVATE, ATTAC-II (обидва - другої фази) та PERFORMANCE (першої фази) в лікарні Університету Дюка (Duke University), Дарем, штат Північна Кароліна). Всі – для хворих з вперше діагностованою гліобластомою.
  • Дослідження фази 1/2 для пацієнтів з першим рецидивом в MD Anderson Cancer Center, Х’юстон, Техас.
Читайте також:
Кому допомагають вакцини проти гліобластоми? >>>>
Імунотерапія для лікування раку мозку. Куди ведуть дослідження? >>>>
Як імунна система виявляє рак і бореться з ним, і які ліки їй в цьому допомагають >>>> 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google