неділя, 4 лютого 2018 р.

Три препарати з анти-ангіогенними властивостями не змогли продовжити життя хворим на рецидив гліобластоми

Нещодавно опубліковані результати двох клінічних досліджень ранніх фаз не показали здатності трьох препаратів (кабозантініб – в одному, сорафеніб та темсіролімус – в другому) працювати для хворих з рецидивом гліобластоми краще за Авастин (бевацізумаб), що вже використовується в США для таких випадків.
Кабозантініб (cabozantinib, маркетингова назва Cometriq чи Cabometyx) та сорафеніб (sorafenib, Nexavar) (як і Авастин) мають анти-ангіогенні властивості, тобто, блокують ріст кровоносних судин в пухлині, позбавляючи її поживних речовин та кисню, необхідних для росту. Темсіролімус (temsirolimus, Torisel) є, перш за все, блокатором мішені рапаміцину в клітинах (mTOR) — білка, що регулює ріст клітин, однак також має анти-ангіогенну здатність (1, розділ 12.1).
Так, в дослідженні другої фази препарату кабозантініб медіана тривалості життя в хворих, які раніше не отримували анти-ангіогенні препарати, склала 7,7 місяців в підгрупі, яка приймала 140 мг препарату на день, та 10,4 місяці – в тих, хто отримував 100 мг на день. При цьому, серйозні чи загрозливі для життя побічні ефекти спостерігали в 79% та 85% учасників підгруп відповідно (2). Медіана тривалості життя у хворих, яким в інших дослідженнях рецидив гліобластоми лікували Авастином, була від 7,8 до 9,2 місяці, тобто, приблизно така ж.
В 70-ти пацієнтів, яких раніше вже лікували анти-ангіогенними препаратами, цей показник склав 4,6 місяці. В іншому дослідженні, медіана тривалості життя пацієнтів, які продовжували приймати Авастин після рецидиву гліобластоми, склала 5,9 місяців (3).
Кабозантініб затверджений в США для лікування деяких випадків раку нирки та щитовидної залози (4).
В дослідженні другої фази для хворих з рецидивом гліобластоми також не спрацювала комбінація препаратів сорафеніб та темсіролімус. Медіана тривалості життя учасників склала 6,3 місяці для пацієнтів, яких раніше не лікували блокаторами фактору росту ендотелію судин (VEGF) та 3,9 місяців – у решти. Лікування, як і у вищезгаданому дослідженні, супроводжувалося значними побічними ефектами: у 76% та 74% хворих в цих підгрупах відповідно спостерігали серйозні чи загрозливі для життя побічні ефекти. Через них лікарі змушені були зменшувати дози препаратів, що, як зазначається у статті, ймовірно, стало однією з причин малої ефективності такого лікування.
Сорафеніб використовується для деяких випадків раку щитовидної залози, нирки і печінки (5). Темсіролімус затверджений в США для лікування одного з видів раку нирки (6).
Поки жоден з анти-ангіогенних препаратів в клінічних дослідженнях не підтвердив здатність продовжувати життя хворим на гіобластому. Велика оглядова стаття (за посиланням - її резюме українською) з цього приводу була опублікована в журналі Oncology в 2015-му році. Також, огляд 16-ти клінічних досліджень анти-ангіогенних препаратів, що тестувалися для лікування гліобластоми, був представлений на конференції Американського товариства клінічних онкологів ASCO в 2016-му.
Навіть Авастин, що в США використовується для лікування рецидивів гліобластоми, не показав цієї здатності в клінічних дослідженнях, а був затверджений за його здатність відтягувати час до наступного рецидиву та зменшувати кількість кортикостероїдів (наприклад, дексаметазону), необхідних пацієнтам.
Тим часом, компанія Diffusion Pharmaceuticals досліджує ідею, протилежну тій, що лежить в основі анти-ангіогенної терапії: її препарат TCS має на меті насичити гліобластому киснем, зробивши її чутливішою до радіо- та хіміотерапії. Результати поки не відомі, дослідження третьої фази почали в січні 2018-го. Більше я писала тут >>>>

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика