пʼятниця, 15 грудня 2017 р.

Що нового в лікуванні гліобластоми? Результати деяких клінічних досліджень, представлені під час 22-го з'їзду Товариства нейроонкологів в США

Нижче — результати деяких клінічних досліджень нових методів та препаратів для лікування гліобластоми, які були представлені під час 22-го з'їзду Товариства нейроонкологів, що пройшов з 16 по 19 листопада в США.

Темозоломід з ломустином краще допомагають хворим на гліобластому з метильованим MGMT, ніж сам темозоломід

Як неофіційно йшлося раніше (а я писала тут), хворі на гліобластому з метильованим (неактивним) геном MGMT, які, починаючи з першого дня радіотерапії, приймали препарати темозоломід (маркетингова назва Темодал, стандартно використовується для лікування вперше виявленої гліобластоми) та ломустин, в середньому, жили довше, ніж ті, кого лікували тільки темозоломідом. Медіана тривалості життя цих груп хворих склала 46,9 та 30,4 місяці відповідно.
Пацієнтам з експериментальної групи дослідження проводили шість 42-денних циклів хіміотерапії, починаючи з першого тижня стандартної радіотерапії (60 грей за 30 разів). В перший день циклу хворий отримував 100 мг на м2 тіла ломустину, з другого по шостий дні – 100 мг на м2 тіла темозоломіду щоденно, решту днів хворий відпочивав від хіміотерапії. З другого циклу, в залежності від реакції хворого, дозу темозоломіду корегували.
Контрольна група отримувала темозоломід за стандартним протоколом: 75 мг на м2 тіла щоденно під час радіотерапії, та по 150 чи 200 мг на м2 з першого по п’ятий дні шести 28-денних циклів по тому.
У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, вдвічі частіше зустрічалися випадки легкої (але не важкої) гематотоксичності – погіршення складу крові, зокрема, зниження кількості нейтрофілів та тромбоцитів. Також, хворі з цієї групи частіше страждали від набряку мозку та випадіння волосся. Однак, побічні ефекти від лікування двома препаратами хіміотерапії не призвели до смерті пацієнтів, важких інфекцій, відмови печінки чи фіброзу легенів.
Інформація про цю презентацію від одного з учасників конференції >>>>

Ефективність апарату Оптун залежить від тривалості його щоденного використання – результати дослідження

Додатковий аналіз даних клінічного дослідження, на основі результатів якого в 2015-му році в США дозволили використовувати апарат Оптун для вперше діагностованої гліобластоми, показав: пацієнти, які носили апарат 90% часу щодня жили довше за інших (медіана тривалості життя підгрупи з 43-х чоловік – 24,9 місяці).
Оптун (Optune) ізраїльскої компанії Novocure - це шолом з електродів, які діють на мозок, створюючи слабкі електромагнітні поля. Як показало вищезгадане дослідження, при використанні Optune на додачу до хіміотерапії темозоломідом за стандартним протоколом, медіана тривалості життя хворих збільшилась більше, ніж на шість місяців - до 20,9 місяців.
Дослідники рекомендували учасникам носити апарат 75% часу щодня, тобто по 18 годин. Медіана тривалості життя хворих, які використовували апарат 70-80% часу склала 21,7 місяці. Однак, навіть ті, хто носив апарат всього 50% часу в середньому жили довше, ніж пацієнти, яких лікували тільки темозоломідом.

Depatux-M (ABT-414) не покращив ситуацію для хворих з рецидивом гліобластоми – результат другої фази дослідження

Depatux-M (назва при дослідженні - ABT-414) впливає на клітини раку, поєднуючи в собі хіміотерапевтичний препарат MMF (монометилаурістатін F) з антитілами (білками, що борються з чужорідними загрозами організму), націленими на клітини, які надмірно виробляють рецептор епідермального росту (EGFR). Таким чином, очікується, що хіміопрепарат буде діяти тільки в клітинах, що мають надмірну кількість білка EGFR - тобто, в ракових клітинах.
В клінічному дослідженні другої фази з назвою Intellance 2 260 хворих з першим рецидивом гліобластоми, що стався більше, ніж через три місяці після закінчення радіотерапії з темозоломідом отримували (1) Depatux-M, чи (2) Depatux-M і темозоломід (150-200мг на м2 тіла з першого по п’ятий дні кожного 4-тижневого циклу), чи (3) ломустин чи темозоломід. В пухлинах всіх учасників були виявлені зайві копії (ампліфікація) гену EGFR.
Різниця в тривалості життя учасників першої та третьої, а також – другої і третьої груп не була статистично значимою.
Експериментальний препарат в поєднанні з темозоломідом зміг продовжити життя пацієнтам, у яких рецидив був зафіксований більше, ніж через 16 тижнів після закінчення попереднього курсу прийому темозоломіду. Медіана тривалості життя цих пацієнтів склала 14,9 місяців з часу залучення в дослідження, проти 9,5 місяців у таких же хворих, які отримували ломустин чи темозоломід. 
Резюме статті >>>>

Кетогенна дієта під час радіо- та хіміотерапії хворих з вперше діагностованою гліобластомою – результати дослідження фази 1/2

Кетогенна дієта — це харчування багате жирами, з нормальним рівнем білка та мінімальним вмістом вуглеводів. Доклінічні дослідження дозволяють припустити здатність такого харчування посилювати дію радіо- та хіміотерапії при лікуванні раку, збільшувати протиракову активність імунної системи та зменшувати набряк довкола пухлини.
14 хворих з вперше діагностованою глібластомою протягом шести тижнів під час радіотерапії з темозоломідом під наглядом дієтолога дотримувалися кетогенної дієти (співвідношення 4 г жирів до 1 г білків і вуглеводів разом). По тому, їх просили дотримуватися модифікованої дієти Аткінса, що передбачає вищезгадане співвідношення 1 до 1).
Єдиним значним побічним ефектом від дієти була нудота, про яку повідомили 4 з 14-ти учасників. Надмірне зниження ваги, небезпечне для ракових хворих, не стало проблемою, оскільки жоден з хворих не втратив більше 10% ваги.
Медіана часу до рецидиву в цих 14-ти пацієнтів склала 7 місяців, а медіана тривалості життя – 29,3 місяці. Якщо додати результати ще шістьох пацієнтів, які проходили таке ж лікування, але формально не були учасниками дослідження, медіана часу до рецидиву складе 6,6 місяців, медіана тривалості життя – 22 місяці.
На сторінці дослідження сказано, що його припинили, оскільки учасники відхилялися від строгих рекомендацій щодо харчування.
Резюме виступу >>>>

Повторна радіотерапія, темозоломід та бевацізумаб дещо допомогли хворим з рецидивом гліобластоми – друга фаза дослідження

54-ох учасників дослідження з рецидивами гліои високих стадій розділили на 4 групи, в залежності від стадії пухлини та попереднього лікування бевацізумабом (маркетингова назва Авастин):
1. Хворі на гліобластому, які раніше отримували бевацізумаб – 31 людина;
2. Хворі на гліобластому, які не отримували бевацізумаб раніше – 7;
3. Хворі на анапластичну астроцитому, які раніше отримували бевацізумаб – 6;
4. Хворі на анапластичну астроцитому, які не отримували бевацізумаб раніше.
Всі вони отримували радіотерапію (1,8-2,2 Греї за фракцію, всього 25 фракцій) та разом з нею бевацізумаб (10 мг на кг тіла щодва тижні) та темозоломід (75 мг на м2 тіла щодня). Після закінчення радіотерапії хворі отримували бевацізумаб в тій же дозі щодва тижні, та темозоломід - 50 мг на м2 тіла протягом шести тижнів кожного восьмитижневого циклу.
Медіана тривалості життя хворих на гліобластому, які раніше отримували бевацізумаб, склала 7,5 місяці – значно довше, ніж 3-5 місяців, описані в літературі для таких хворих. Медіана тривалості життя пацієнтів з груп 2 і 3 склала 15 і 5 місяців відповідно. Всі хворі з групи 4 були живі на момент збору даних.
Лікування не мало значної токсичності: з серйозою лімфопенією (зменшенням лімфоцитів в крові) зіткнулися п’ятеро хворих, з тромбоцитопенією (зниженням рівня тромбоцитів) – двоє.
Резюме статті >>>>
Відео з короткою інформацією про виступ з ключовими слайдами (починаючи з 9:03) >>>> 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика