пʼятниця, 4 листопада 2016 р.

Адоптивна імунотерапія для вперше виявленої гліобластоми продовжила час до рецидиву, однак не вплинула на тривалість життя — дослідження третьої фази

Група корейських вчених провела дослідження третьої фази з наміром перевірити, чи може адоптивна клітинна терапія допомогти хворим на гліобластому. Адоптивна терапія - це один з напрямків імунотерапії, при якому лімфоцити забирають з крові людини, в лабораторних умовах змінюють їх, посилюючи їх здатність боротися з пухлиною, та повертають в організм. З 1999-го року клінічні дослідження показували здатність такого лікування продовжити життя хворим на різні види раку, однак досі адоптивна клітинна терапія не була затверджена як стандартне лікування.
В цьому дослідженні вчені покладалися на природні клітини-кіллери – один з типів лімфоцитів, що здатен ефективно боротися з пухлиною. Оскільки в крові людини таких клітин мало (всього коло 10% лімфоцитів є природніми клітинами-кіллерами), то їх виготовляли з лімфоцитів, впливаючи на них синтетичними біологічно активними речовинами — аналогами тих, що виробляються в організмі.
Половина зі 180 пацієнтів з вперше діагностованою гліобластомою, які взяли участь в дослідженні, отримувала ін'єкції природних клітин-кіллерів, виготовлених з власних лімфоцитів, та стандартне лікування: радіотерапію та темозоломід. Решта хворих — тільки стандартну терапію.
Медіана часу до рецидиву в групі, що отримувала експериментальне і стандартне лікування, склала 8,1 місяці з моменту залучення хворого до дослідження, в контрольній групі — 5,4 місяці.
Медіана тривалості життя в двох групах була 22,5 та 16,9 місяців відповідно. Вчені не виявили статистично значимої різниці між тривалістю життя в двох групах, а отже зробили висновок, що хоча адоптивна терапія природними клітинами-кіллерами змогла продовжити час до рецидиву гліобластоми, вона не вплинула за тривалість життя хворих.
Вчені припустили, що, ймовірно, ефективність лікування була гіршою, ніж хотілось би через те, що клітини імунної системи погано проникали через гематоенцефалічний бар'єр — щільний шар клітин в кровоносних судинах головного мозку, що захищають мозок від проникнення потенційно шкідливих молекул чи мікроорганізмів. А отже, як стверджується в статті, можливо, адоптивна терапія буде більш дієвою на пізніх стадіях захворювання - в лікуванні рецидивів, коли гематоенцефалічний бар'єр вже на такий щільний.
Вони нагадують, що, бевацізумаб (bevacizumab, препарат, затверджений в США для лікування рецидивів гліобластоми) та циленгітид (cilengitide) в поєднанні зі стандартною терапією не продовжили тривалість життя хворих з вперше діагностованою гліобластомою, хоча показали деяку ефективність для пацієнтів з рецидивами.
Стаття з описом результатів дослідження >>>>
Читайте також:
Як працює імунотерапія? >>>>
Імунотерапія для лікування пухлин мозку >>>> 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google