неділя, 11 вересня 2016 р.

Варіанти лікування гліобластоми та інших гліом — 2 (частина перша)

Бен Вілльямс (Ben Williams), професор психології в Університеті Каліфорнії на пенсії, "довгожитель", якому 21 рік тому діагностували гліобластому, ще в 2002-му році опублікував книгу про те, як він шукав способи підвищити свої шанси на життя, довше за півроку-рік, що йому давали, поставивши діагноз. Щорічно на сайті virtualtrials.com він публікує оновлену інформацію про препарати, які вже продаються для лікування інших хвороб, однак, як показали дослідження ранніх стадій, можуть допомогти покращити результати “золотого” протоколу лікування гліобластоми.
Більше про історію Бена Вілльямса та його бачення лікування гліобластоми я писала тут >>>>
Нещодавно з'явилися варіанти ефективних протоколів лікування гліобластоми, однак, найбільш перспективні з них - все ще на стадії клінічних досліджень, а отже — недоступні для широкого кола хворих, - йдеться в статті.
Дендритні вакцини проти білка pp65 цитомегаловірусу (краще — після вакцини проти правця та дифтерії та / або в поєднанні з препаратом базіліксімаб) та пептидна вакцина ICT-107 для вперше діагностованої гліобластоми; генетично змінений вірус PVSRIPO та аденовірус DNX-2401 — для рецидиву хвороби показали гарні результати в клінічних дослідженнях ранніх стадій, та зараз залучають пацієнтів.
Недавно в США стартували кілька клінічних досліджень, що вивчають поєднання вакцин з блокаторами білка програмованої гибелі клітин PD-1 (NCT02529072, NCT02798406) — стратегія, що, ймовірно, є наступним кроком в напрямку покращення ефективності імунотерапії для лікування гліом високих стадій.
Апарат Optune вже затверджений Управлінням по контролю за продуктами та ліками США (FDA) як для рецидивів, так і (в поєлнанні з темозоломідом) — для вперше виявленої гліобластоми.
Хворі, які не мають змоги взяти участь в клінічному дослідженні потенційно ефективних препаратів, можуть скористатися іншими порадами пана Вілльямса, наприклад, щодо перепрофільованих препаратів (в цій же статті, про деякі я писала тут), харчових добавок чи змін в дієті (в окремій статті Бена Вілльямса, інформація з інших джерел - тут).
Нижче - перелік оновлень статті, що були опубліковані в серпні 2016-го року. Фактично, це — основні відкриття в царині лікування гліобластоми за останній рік, та ще кілька більш ранніх досліджень, які автор статті (цього разу оновлення робив Стівен Вестерн (Stephen Western), автор сайту virtualtrials.com) виявив минулого року.

Стероїди в лікуванні гліобластоми

Кілька ретроспективних досліджень показали: чим більшу дозу стероїдів (наприклад, препарату дексаметазон) приймав хворий на гліобластому до початку радіотерапії, тим коротшою була тривалість його життя. В пізніших дослідженнях на мишах дексаметазон сам по собі не впливав на тривалість життя тварин, однак погіршував результат радіотерапії, якщо дексаметазон давали мишам перед опроміненням.
Такі потенційні негативні наслідки прийому дексаметазону, однак, потрібно порівнювати з ризиком смертельно небезпечного неконтрольованого набряку мозку, з яким бореться цей препарат. Тим не менше, завжди потрібно намагатися використовувати мінімальну ефективну дозу дексаметазону.
Препарат, що впливає на ріст фактору ендотелію судин (VEGF) не мав такого негативного впливу на мишей з гліобластомою. Оскільки такі препарати, як і стероїди, мають здатність зменшувати набряк мозку, організатори дослідження пропонують використовувати їх (наприклад, бевацізумаб / Авастин) під час радіотерапії. Однак, важливо пам'ятати, що хворих, які примали Авастин, можуть не допустити до участі в деяких клінічних дослідженнях.

Як довго приймати темозоломід?

Чи варто приймати темозоломід довше, ніж шість циклів підтримуючого курсу, як передбачає стандартний протокол лікування гліобластоми? Два дослідження опимальної тривалості хіміотерапії темозоломідом були представлені на щорічному зібранні Товариства нейроонкологів в 2015-му році в США.
В одному з них вчені проаналізували результати чотирьох великих рандомізованих досліджень. Враховували тільки людей, які приймали темозоломід як мінімум шість 28-денних циклів, і не мали рецидиву принаймні 28 днів після завершення шостого циклу хіміотерапії. В пацієнтів, які приймали темозоломід більше шести циклів тривалість часу до поновлення росту пухлини була значно довшою, ніж у тих, хто звершив хіміотерапію шостим циклом. Медіана тривалості життя не відрізнялася в двох групах.
В другому дослідженні група японських вчених виявила, що більше 12-ти курсів темозоломіду не подовжують час до рецидиву, а отже — не є корисними для пацієнтів.

FDA затвердила Optune з темозоломідом для вперше діагностованої гліобластоми

Управління по контролю за продуктами та ліками США (FDA) затвердило апарат Optune (колишня назва - NovoTTF) ізраїльської компанії Novocure в поєднанні з темозоломідом для лікування вперше виявленої гліобластоми. До того апарат вже був затверджений в США як самостійна терапія для лікування рецидивів гліобластоми. Optune - це шолом з електродів, які діють на мозок, створюючи слабкі електромагнітні поля, що призупиняють процес поділу клітин пухлини. Апарат живиться від батареї, що поміщається в невеликий рюкзак, чи від мережі. Носити його потрібно практично постійно. Більше про цей метод лікування я писала тут >>>>

Гормони в лікуванні гліобластоми

Вчені розглядають можливість лікувати рак, змінюючи рівень гормонів в оргіназмі хворого з метою створити якомога несприятливіше середовище для росту пухлини.
Препарати-блокатори ангіотензину-ІІ
Ангіотензин-ІІ — це гормон, що звужує судини та піднімає кров'яний тиск. Препарати, що блокують рецептори ангіотензину-ІІ в клітинах, чи фермент ACE, що бере участь в створенні цього гормону, використовуються для лікування підвищеного тиску.
Кілька невеликих досліджень показали здатність таких препаратів зменшувати набряк довкола пухлини у хворих на гліобластому, та потребу таких пацієнтів у стероїдах, що контролюють набряк. В 2015 році французькі вчені отримали результати, що свідчать про можливу здатність блокаторів ангіотензину-ІІ продовжувати життя хворим на гліобластому. Медіана тривалості життя 26-ти пацієнтів, які приймали препарати-блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ чи ферменту ACE склала 16,7 місяців проти 12,9 місяців в решти хворих.
У Франції нещодавно набрали хворих для третьої фази дослідження здатності препарату лозартан (блокатор рецепторів ангіотензину-ІІ) зменшувати набряк довкола гліобластоми. Телмісартан, інший препарат цього ж класу, краще проникає в центральну нервову систему, а отже — може бути кращим вибором для хворих на гліобластому.
Бета-блокатори
Дослідження на тваринах з різними видами раку показали, що стрес сприяє прогресуванню пухлини, однак такий вплив можна побороти за допомогою бета-блокаторів – давно затверджених препаратів, що ослабляють ефект стресу, та використовуються для зменшення частоти та сили скорочень серця та зниження кров'яного тиску.
Епідеміологічне дослідження в Тайваню показало, що частота виникнення раку в людей, які приймали бета-блокатор пропранолол протягом принаймні шести місяців, знижувалась на 30-50%. В ще одному дослідженні в США хворі на рак яєчників, які приймали неселективні бета-блокатори, такі як пропранолол, жили приблизно вдвічі довше, ніж інші пацієнти.
В одному невеликому дослідженні в США хворі на рецидив гліобластоми, які приймали препарат VT-122, що складається з пропранололу та етодолаку (нестероїдного протизапального препарату) та темозоломід (Темодал) метрономно — по 20 мг двічі на день — жили майже вдвічі довше, ніж ті, хто отримував тільки темозоломід за такою ж схемою. Пропранолол та етодолак широко використовуються в лікуванні не пов'язаних з раком хвороб.
Пригнічення тиреоїдного гормону Т4
Майже 30 років тому вчені звернули увагу, що хворі на рак, в яких діагностували також гіпотиреоз (пригнічену функцію щитовидної залози), жили довше за решту. В 2003-му році опублікували результати дослідження за участі 22-ох пацієнтів з гліобластомою та гліомами третьої стадії, які приймали пропилтіоурацил для того, щоб викликати гіпотиреоз, та хіміопрепарат тамоксіфен. 11 хворих, в яких таке лікування викликало гіпотиреоз, жили значно довше за інших.
В медичній літературі також описані два випадки відносно успішного ефекту від хімічно викликаного гіпотиреозу на пацієнтів з гліобластомою. Вони приймали метимазол для зниження рівня гормону Т4, та цитомел — синтетичний гормон T3 - для того, щоб знизити симптоми гіпотиреозу, такі як втома. Вважається, що з цих двох гормонів Т4 сильніше впливає на ріст клітин, тому блокували саме його. Пацієнти прожили три і чотири роки відповідно.
Напочатку 2016 року в Тель-Авіві почали залучати пацієнтів в другу фазу дослідження метимазолу, цитомела та стандартної терапії для хворих з вперше діагностованою гліобластомою.

Дісульфірам (Антабус)

Дісульфірам вже давно використовується для лікування алкоголізму. Цей препарат робить вживання алкоголю дуже неприємним, викликаючи нудоту, блювання, пониження кров'яного тиску та інші симптоми. Дослідженя німецьких вчених показали, що цей препарат має здатність боротися з раком. Дісульфірам входить в протокол лікування CUSP9, що досліджується наразі, більше про нього я писала тут >>>>
Дослідження показали, що протиракові здатності дісульфіраму, ймовірно, посилюються з паралельним прийомом глюконату міді — досить доступної харчової добавки.
Ефективність дісульфіраму в лікуванні гліобластоми наразі тестується в клінічному дослідженні першої фази. Одна група пацієнтів отримує 500 мг чи 1000 мг дісульфіраму щодня паралельно з стандартним підтримуючим курсом темозоломіду кожні 5 днів 28-денного циклу, друга — ті ж препарати плюс 6 мг глюконату міді. Основним побічним ефектом від дісульфіраму був делірій (марення), що припинявся після відміни препарату. Максимальною допустимою дозою визначили 500 мг щодня. Медіана часу до рецидиву в першій групі склала 5,4 місяці від початку прийому дісульфіраму та 8,1 місяців — від початку радіо- та хіміотерапії. Результати лікування другої групи ще не оголошували.
Продовження списку основних досліджень методів лікування гліобластоми в 2015-16 роках зі статті Бена Вільямса та Стівена Вестерна - в наступному пості.
Оригінальна стаття “Варіанти лікування гліобластоми та інших гліом” (2016) >>>>
Читайте також:
Варіанти лікування гліобластоми та інших гліом — 2 (частина друга) >>>>
Лікування гліобластоми за межами стандартного протоколу >>>> 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google