Тривалість
життя хворого на гліобластому після
того, як йому поставили діагноз, великою
мірою залежить від того, чи метильований
(активний) ген MGMT в пухлині.
Цей ген сприяє відновленню клітин в
організмі людини після пошкодження, а
отже — також допомагає клітинам пухлини
поновлювати ріст після хіміо- та
радіотерапії. У випадку, якщо до цього
гену приєднуються метилові групи
(CH3), він стає неактивним
(метильованим).
Ще в
дослідженні, що стало основою нинішнього
стандартного протоколу лікування
гліобластоми (і включає в себе радіотерапію,
паралельно з прийомом препарату
темозоломід (Темодал) та підтримуючий курс
темозоломіду по закінченні радіотерапії),
вчені зауважили, що на хіміотерапію набагато краще відгукуються хворі з
деактивованим геном MGMT. Для
решти пацієнтів темозоломід подовжував
життя зовсім натрохи, хоча тоді вчені
прийшли до думки, що навіть для групи з
активним MGMT різниця в
тривалості життя тих, хто приймав
темозоломід та решти була статистично
значимою на користь перших.
Редактори
журналу Світової федерації нейроонкологічних
товариств запросили до дискусії про
те, чи варто лікувати темозоломідом
пацієнтів з активним MGMT
Роджера Ступпа (Roger Stupp), одного
з авторів теперішнього протоколу
лікування гліобластоми, та
Майкла Прадоса (Michael Prados),
професора нейрохірургії Університету
Каліфорнії, Сан Франциско.
Обидва
вчених вважають, що темозоломід не
допомагає значним чином продовжити
життя хворим на гліобластому з активним
MGMT. Навіть якщо від нього
є якийсь ефект, то він дуже малий і не
має значення в клінічній практиці, -
стверджує пан Ступп. Єдина причина, чому
тести на активність MGMT не
використовують частіше, в тому, що для
хворих, у яких цей ген активний, наразі
немає альтернативного методу лікування,
та ще — можливі помилки при тестуванні
- стверджує він.
Однак,
чи є сенс приймати препарат, який, хоч
і в багатьох випадках добре переноситься,
однак, дуже мало допомагає цій підгрупі пацієнтів?
Темозоломід все-таки дає побічні
ефекти. Так, часом пацієнти усвідомлюють
наскільки вони були втомлені під час
лікування тільки після того, як перестають
приймати препарат, - нагадує пан Ступп. Також, погіршення кровотворення є одним з можливих побічних
ефектів, які проявляються дуже
індивідуально, і можуть дати про себе
знати пізніше — під час лікування
рецидиву хвороби.
Два
недавніх великих дослідження третьої
фази (1 і 2)
порівняли результати різних видів
лікування пацієнтів похилого віку
хворих на гліобластому чи анапластичну
астроцитому. Частина з них проходила
тільки радіотерапію, решта — приймали
темозоломід, без радіотерапії. В обидвох
дослідженнях довше жили ті хворі, які
отримували лікування, що піходило
молекулярному профілю їх пухлини: хворі
з деактивованим MGMT —
темозоломід, пацієнти, у яких цей ген
активний — радіотерапію.
Ще в
одному дослідженні (3),
до якого залучили 233 хворих на гліобластому
віком від 70-ти років, автори прийшли до
висновку, що темозоломід не допомагає
продовжити життя хворим з активним
MGMT, порівняно з тільки
радіотерапією.
Пан
Прадос нагадує, що в дослідженні Роджера
Ступпа та колег (на основі
якого темозоломід додали до стандартного
протоколу лікування гліобластоми),
медіана тривалості життя пацієнтів з
активним MGMT, які отримували
радіотерапію та темозоломід за стандартною
насьогодні схемою, склала 12,7 місяців,
всього на 0,9 місяці довше, ніж у хворих
з таким же неметильованим MGMT,
які проходили тільки радіотерапію.
Серед
хворих, які прожили два та більше років
з групи з активним MGMT більше
було тих, хто отримував радіотерапію і
темозоломід (13,8% порівняно з 2% в групі виключно радіотерапії), однак, пан Прадос вважає,
що причиною такої різниці міг бути не тільки темозоломід, а також - якісь інші молекулярні особливості пухлини.
Так, в
нещодавній статті в New England
Journal of Medicine (4),
вчені виділили три біомаркери для
прогнозу тривалості життя хворих на
гліому1,
вплив жодного з яких на тривалість життя
хворого поки не підтверджений на
практиці, однак, на думку пана Прадоса,
з часом, ймовірно, вони відкорегують
роль MGMT в прогнозі
тривалості життя хворого.
В Україні аналіз на метильованість гену MGMT роблять в лабораторії Євролаб >>>> (натисніть на Генетичні дослідження, в скачаному Excel файлі перейдіть на листок 150 і шукайте розділ Молекулярна діагностика при злоякісних пухлинах мозку). Дуже дякую Миколі за те, що поділився знахідкою.
Також, один з респондентів опитування, яке я проводила, повідомив, що аналіз на метильованість гену MGMT йому проводили в Інституті нейрохірургії імені Бурденко в Москві.
Обов'язково порадьтеся з лікарем перед тим, як робити аналіз та приймати рішення щодо лікування.
1 Мутації в гені, що виробляє фермент
ізоцитратдегідрогеназу (IDH),
мутації в промоторі зворотньої
транскриптази теломерази (TERT
promoter) та одночасне випадання по
одній копії хромосомних плечей 1p
та 19q (1p/19q
codeletion).
Стаття в журналі Світової федерації нейроонкологічних товариств (ст. 21-22) >>>>
Читайте також:
Стандартний протокол лікування вперше виявленої гліобластоми >>>>
Немає коментарів:
Опублікувати коментар