вівторок, 2 серпня 2016 р.

Чи доцільно лікувати темозоломідом хворих на гліобластому з неметильованим (активним) геном MGMT? - інтерв'ю з експертами

Тривалість життя хворого на гліобластому після того, як йому поставили діагноз, великою мірою залежить від того, чи метильований (активний) ген MGMT в пухлині. Цей ген сприяє відновленню клітин в організмі людини після пошкодження, а отже — також допомагає клітинам пухлини поновлювати ріст після хіміо- та радіотерапії. У випадку, якщо до цього гену приєднуються метилові групи (CH3), він стає неактивним (метильованим).
Ще в дослідженні, що стало основою нинішнього стандартного протоколу лікування гліобластоми (і включає в себе радіотерапію, паралельно з прийомом препарату темозоломід (Темодал) та підтримуючий курс темозоломіду по закінченні радіотерапії), вчені зауважили, що на хіміотерапію набагато краще відгукуються хворі з деактивованим геном MGMT. Для решти пацієнтів темозоломід подовжував життя зовсім натрохи, хоча тоді вчені прийшли до думки, що навіть для групи з активним MGMT різниця в тривалості життя тих, хто приймав темозоломід та решти була статистично значимою на користь перших.
Редактори журналу Світової федерації нейроонкологічних товариств запросили до дискусії про те, чи варто лікувати темозоломідом пацієнтів з активним MGMT Роджера Ступпа (Roger Stupp), одного з авторів теперішнього протоколу лікування гліобластоми, та Майкла Прадоса (Michael Prados), професора нейрохірургії Університету Каліфорнії, Сан Франциско.
Обидва вчених вважають, що темозоломід не допомагає значним чином продовжити життя хворим на гліобластому з активним MGMT. Навіть якщо від нього є якийсь ефект, то він дуже малий і не має значення в клінічній практиці, - стверджує пан Ступп. Єдина причина, чому тести на активність MGMT не використовують частіше, в тому, що для хворих, у яких цей ген активний, наразі немає альтернативного методу лікування, та ще — можливі помилки при тестуванні - стверджує він.
Однак, чи є сенс приймати препарат, який, хоч і в багатьох випадках добре переноситься, однак, дуже мало допомагає цій підгрупі пацієнтів? Темозоломід все-таки дає побічні ефекти. Так, часом пацієнти усвідомлюють наскільки вони були втомлені під час лікування тільки після того, як перестають приймати препарат, - нагадує пан Ступп. Також, погіршення кровотворення є одним з можливих побічних ефектів, які проявляються дуже індивідуально, і можуть дати про себе знати пізніше — під час лікування рецидиву хвороби.
Два недавніх великих дослідження третьої фази (1 і 2) порівняли результати різних видів лікування пацієнтів похилого віку хворих на гліобластому чи анапластичну астроцитому. Частина з них проходила тільки радіотерапію, решта — приймали темозоломід, без радіотерапії. В обидвох дослідженнях довше жили ті хворі, які отримували лікування, що піходило молекулярному профілю їх пухлини: хворі з деактивованим MGMT — темозоломід, пацієнти, у яких цей ген активний — радіотерапію.
Ще в одному дослідженні (3), до якого залучили 233 хворих на гліобластому віком від 70-ти років, автори прийшли до висновку, що темозоломід не допомагає продовжити життя хворим з активним MGMT, порівняно з тільки радіотерапією.
Пан Прадос нагадує, що в дослідженні Роджера Ступпа та колег (на основі якого темозоломід додали до стандартного протоколу лікування гліобластоми), медіана тривалості життя пацієнтів з активним MGMT, які отримували радіотерапію та темозоломід за стандартною насьогодні схемою, склала 12,7 місяців, всього на 0,9 місяці довше, ніж у хворих з таким же неметильованим MGMT, які проходили тільки радіотерапію.
Серед хворих, які прожили два та більше років з групи з активним MGMT більше було тих, хто отримував радіотерапію і темозоломід (13,8% порівняно з 2% в групі виключно радіотерапії), однак, пан Прадос вважає, що причиною такої різниці міг бути не тільки темозоломід, а також - якісь інші молекулярні особливості пухлини. 
Так, в нещодавній статті в New England Journal of Medicine (4), вчені виділили три біомаркери для прогнозу тривалості життя хворих на гліому1, вплив жодного з яких на тривалість життя хворого поки не підтверджений на практиці, однак, на думку пана Прадоса, з часом, ймовірно, вони відкорегують роль MGMT в прогнозі тривалості життя хворого.
В Україні аналіз на метильованість гену MGMT роблять в лабораторії Євролаб >>>> (натисніть на Генетичні дослідження, в скачаному Excel файлі перейдіть на листок 150 і шукайте розділ Молекулярна діагностика при злоякісних пухлинах мозку). Дуже дякую Миколі за те, що поділився знахідкою.
Також, один з респондентів опитування, яке я проводила, повідомив, що аналіз на метильованість гену MGMT йому проводили в Інституті нейрохірургії імені Бурденко в Москві.
Обов'язково порадьтеся з лікарем перед тим, як робити аналіз та приймати рішення щодо лікування.
1 Мутації в гені, що виробляє фермент ізоцитратдегідрогеназу (IDH), мутації в промоторі зворотньої транскриптази теломерази (TERT promoter) та одночасне випадання по одній копії хромосомних плечей 1p та 19q (1p/19q codeletion).
Стаття в журналі Світової федерації нейроонкологічних товариств (ст. 21-22) >>>>
Читайте також:
Стандартний протокол лікування вперше виявленої гліобластоми >>>>

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google