неділя, 12 червня 2016 р.

Резюме статей з конференції Американського товариства клінічних онкологів ASCO 2016

Резюме основних досліджень щодо лікування гліобластоми, представлених на конференції Американського товариства клінічних онкологів ASCO 2016, що пройшла з 3 по 7 червня 2016 року в Чикаго, США.

Авастин ефективний для пацієнтів з високим рівнем нейторофілів

Вчені дослідили, що лікування препаратом бевацізумаб (маркетингова назва Авастин) продовжило життя лише групі хворих, у яких рівень нейтрофілів (білих кров'яних тілець, які допомагають організму боротися з інфекціями) на момент початку лікування цим препаратом перевищував 6000 на мм3.
Всього вивчили історії 265 хворих на гліобластому, які спочатку пройшли стандартне лікування в Діжонському центрі лікування раку у Франції. Тривалість життя хворих з високим рівнем нейтрофілів, які при виникненні рецидиву гліобластоми отримували бевацізумаб, склала 17,3 місяці, порівняно з 8,8 місяців - у пацієнтів з великою кількістю нейтрофілів, які отримували інше лікування. В підгрупі хворих з рівнем нейтрофілів нижчним за 6000 на мм3 різниця у тривалості життя між тими, хто отримував бевацізумаб, та інші препарати при лікуванні рецидиву, не була статистично значимою, і склала 21,6 і 15,9 місяців відповідно.
Препарат бевацізумаб був затверджений в США для лікування повторних випадків гліобластоми, однак європейські медики не визнали результати клінічних досліджень достатніми для затвердження препарату в ЄС.
Резюме статті >>>>
Читайте також:
Лікування рецидивів гліобластоми >>>>

Попередні результати другої фази дослідження альдоксорубіцину для рецидивів гліобластоми

Всього залучили 28 пацієнтів з першим рецидивом гліобластоми, 21 з яких отримував 250 мг альдоксорубіцину (aldoxorubicin) на м2 тіла, сім пацієнтів - 350 мг на м2 тіла через 21 день аж до прогресування пухлини, значної токсичності чи рішення хворого припинити участь в дослідженні.
Вчені повідомили про результат лікування 21 пацієнта. Три пацієнти частково відгукнулися на лікування (пухлина зменшилася на певний, наперед визначений, період часу), у семи хвороба протягом певного часу не прогресувала, в 11-ти за час спостереження спостерігали рецидив. Двом пацієнтам з останньої підгрупи по знімках МРТ діагностували рецидив гліобластоми, однак у видаленій під час операції тканині не знайшли ознак пухлини. Медіана тривалості життя 21-го пацієнта склала 8,6 місяців.
Зараз у випадку рецидиву гліобластоми пацієнти в більшості випадків отримують бевацізумаб (Авастин). Відгук на лікування спостерігається в 20% пацієнтів, медіана тривалості життя з моменту діагностування рецидиву - 7,8 місяців.
Альдоксорубіцин виробництва CytRx Corporation з США поєднує зареєстрований хіміопрепарат доксорубіцин та молекулу, що приєднується до альбуміну, білка в крові людини. Жадібна до білка пухлина, концентрує альбумін, а з ним притягує до себе доксорубіцин.
Резюме статті >>>>
Повідомлення компанії >>>>

Хіміотерапія на додачу до радіотерапії продовжує життя хворим на гліобластому похилого віку

Результати третьої фази міжнародного клінічного дослідження показали, що з додаванням темозоломіду (Темодалу) до короткого курсу радіотерапії тривалість життя хворих на гліобластому похилого віку збільшується.
562 пацієнти віком від 65 років випадковим чином поділили на дві рівні групи. Одна отримувала радіотерапію (40 грей за 15 фракцій), друга — такий же курс радіотерапії, паралельно з яким протягом трьох тижнів хворі приймали темозоломід. Після закінчення радіотерапії друга група приймала темозоломід протягом 12-ти 28-денних циклів (5 днів приймоу, 23 дні відпочинку) або до початку прогресування хвороби.
Короткий курс радіотерапії вибрали, спираючись на результати попередніх клінічних досліджень, які показали, що курс 40 грей за 15 фракцій не є менш ефективним, ніж стандартні 60 грей за 30 фракцій.
Медіана тривалості життя хворих, які разом з радіотерапією отримували хіміотерапію склала 9,3 місяці, в пацієнтів, які проходили тільки радіотерапію — 7,6 місяці. Час до поновлення росту пухлини також продовжився, і склав 5,3 та 3,9 місяців відповідно.
Найбільший ефект темозоломіду спостерігався в групі з метильованим (деактивованим) геном MGMT, що відповідає за відновлення клітин після їх пошкодження, в тому числі, і внаслідок впливу радіоактивного опромінення. В цій підгрупі медіана тривалості життя хворих, які проходили радіо- та хіміотерапію склала 13,5 місяців проти 7,7 місяців у хворих, які отримували тільки радіотерапію.
Резюме статті >>>>
В іншій статті вчені дослідили 5 252 історії хвороби хворих на гліобластому віком більше 70-ти років з Національної бази даних ракових хворих США, виявивши при цьому, що пацієнти, яких лікували хіміо- та радіотерапією жили довше, ніж ті, хто отримував тільки радіотерапію.
Через 12 місяців після діагнозу живими залишалося 33% хворих старших 70-ти років, які отримували хіміо- та радіотерапію, та 15% пацієнтів, яких лікували тільки радіотерапією. Два і більше років прожили 12% та 3% відповідно.
1 389 хворих, історії яких досліджувалися, лікували тільки радіотерапію, 3 863 - отримували обидва методи лікування. Використання хіміотерапії для хворих старшого віку почастішало в США з 2004 року, і досягло 80% від загальної кількості хворих на гліобластому після 2010-го, включаючи більше 66% серед хворих віком більше 80-ти років.
Резюме статті >>>>
Читайте також:
Інші статті про лікування гліобластоми у хворих похилого віку >>>>

Анти-ангіогенні препарати не продовжують життя хворим на гліобластому — аналіз результатів клінічних досліджень

Гліобластома пронизана великою кількістю судин, які постачають в пухлину поживні речовини. Така властивість цієї хвороби дала вченим надію на антиангіогенні препарати — ліки, які блокують ріст нових кровоносних судин. Найвідомішим антиангіогеннм препаратом, що використовується в лікуванні гліобластоми є бевацізумаб (bevacizumab, маркетингова назва Авастин), що затверджений в США для лікування рецидивів гліобластоми.
Група італійських дослідників розглянула результати 16-ти клінічних досліджень антиангіогенних препаратів за участі 4 566 пацієнтів. З них 9 досліджень тестували бевацізумаб, 2 — циленгітид (cilengitide), 1 — ензастаурин (enzastaurin), 1 — дасатаніб (dasatinib, маркетингова назва Sprycel), 1 — вандетаніб (vandetanib, Caprelsa), 1 — темсіролімус (temsirolimus, Torisel), 1 — цедіраніб (cediranib, Recentin).
Жодне з досліджень не показало здатності продовжити життя хворим на гліобластому. Бевацізумаб, єдиний зі всіх препаратів, що досліджувався, продовжив тривалість часу до рецидиву пухлини — сам і в поєднанні з хіміотерапією, в лікуванні вперше діагностованої гліобластоми та її рецидиву.
Резюме статті >>>>
Читайте також:
Препарати, що впливають на фактор росту ендотелію судин (VEGF): Авастин та інші для лікування гліобластоми >>>>

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google