понеділок, 21 березня 2016 р.

Доцент з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі про сучасне лікування гліобластоми - частина перша виступу

Фіоан Лея Нгіємфу (Phioanh Leia Nghiemphu), доцент клінічної неврології в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі (UCLA), розповіла про те, як лікують хворих на пухлини мозку в її університетській лікарні. Нижче я описала основні моменти з її доповіді, що стосуються лікування гліобластоми.
  • З додаванням темозоломіду (маркетингова назва Темодал) до стандартного лікування гліобластоми, що до 2009-го року включало операцію та радіотерапію, тривалість життя пацієнтів значно подовжилася: 27% хворих живуть два і більше років, порівняно з 11% раніше; 10% залишаються живими через 5 років після діагнозу, без темозоломіду — всього 2%.
  • Для хворих з вперше діагностованою гліобластомою також розглядають можливість використання апарату Optune (шолому з електродів, які діють на мозок, створюючи слабкі електромагнітні поля) та клінічні дослідження нових препаратів третьої фази. В клінічних дослідженнях найактивніше розвивається напрямок імунотерапії
  • Пані Нгіємфу стверджує, що вона майже ніколи не використовує капсули Gliadel (імплантуються на місце видаленої пухлини під час операції) для вперше виявиленої гліобластоми, тому що їх ефективність гірша, ніж в темозоломіду, а пацієнтів, які їх використовували, часто не беруть в клінічні дослідження нових препаратів.
  • Для рецидивів гліобластоми використовують бевацізумаб (Авастин) — препарат, що блокує формування нових кровоносних судин необхідних для живлення пухлини; апарат Optune чи повторну хіміотерапію темозоломідом. Хворим також пропонують взяти участь у клінічних дослідженнях нових ліків.
  • Капсули Gliadel, хоч і затверджені в США для лікування рецидивів гліобластоми, використовуються нечасто. 
  • Лікарі часто відкладають використання бевацізумабу до другого чи третього рецидиву гліобластоми, намагаючись спочатку залучити пацієнта до клінічних досліджень, оскільки часто хворих, які лікувалися бевацізумабом, не допускають до клінічних досліджень.

Експериментальна терапія

  • Молекулярна терапія — ліки, що сповільнюють ріст пухлини, впливаючи на білки, які виробляються ДНК її клітин. Білки відповідають за всі процеси в клітині. В ракових клітинах їх виробництво збоїть через мутації в ДНК. Отже, впливаючи на виробництво білків, такі ліки мають на меті сповільнити поділ клітин, та зменшити тривалість їх життя, сповільнити ангіогенез (формування нових кровоносних судин навколо пухлини, які забезпечують її поживними речовинами), спинити процес перетворення стовбурових клітин в клітини пухлини, та метастазування.
  • З досить довгого списку препаратів молекулярної терапії, для лікування гліобластоми в США був затверджений тільки один — бевацізумаб (маркетингова назва Авастин). Препарат використовується при рецидивах хвороби.
  • Найчастіше в клітинах гліобластоми зустрічається мутація гену рецептору епідермального фактору росту (EGFR) з назвою EGFRvIII. Її знайшли в близько 25% гліобластом. Така ж мутація спостерігається в раку легенів та грудей. Для цих пухин зареєстровані препарати, що успішно борються з ефектом цієї мутації, однак для гліобластоми поки таких ліків не винайшли.
  • Пані Нгіємфу стверджує, що вона з колегами намагаються досліджувати молекулярний склад пухлини пацієнта якомога раніше, щоб розуміти, які експериментальні препарати йому потенцйно можуть допомогти.
  • Імунотерапія - лікування, що має на меті заставити імунну систему хворого боротися з раком. Ліки такого типу також затверджені для інших видів раку, і зараз вчені намагаються визначити, чи буде таке лікування працювати для гліобластоми.
  • Одним з варіантів імунотерапії є вакцини що намагаються навчити імунну систему впізнавати і атакувати клітини пухлини. Однак, вчені починають розуміти, що тільки вакцини недостатньо для успішного лікування. Необхідно також заставити імунну систему працювати активніше. Таку мету мають кілька препаратів, наприклад, цитокіни — білки, що беруть участь в передачі сигналу між клітинами. Інтерлейкін 2 — цитокін, що регулює активність білих кров'яних тілець (один з видів клітин імунної системи людини), використовується в США та деяких країнах Європи для лікування меланоми та раку нирки.
  • Найновішим напрямком імунотерапії є молекулярна терапія — наприклад, препарати-блокатори білків контрольних точок . Вони знімають гальма з імунної системи людини, які в нормальних умовах служать для попередження надмірної реакції організму на загрозу. Клітини пухлини використовують ці контрольні точки, щоб сховатися від імунної системи. Зокрема, блокатори білків CTLA4, PD-1, PD-L1 використовуються для лікування деяких видів раку.
  • Можливості генної та вірусної терапії вчені вивчають вже кілька десятків років. Насьогодні відомо, що можна безпечно ввести вірус в організм людини, однак поки що таке лікування не принесло очікуваного результату, оскільки вчені не навчилися ефективно переносити гени в ракові клітини.
  • Наразі проводяться клінічні дослідження двох основних видів вірусної терапії: онколітичні віруси та ретровіруси. Онколітичні віруси вражають клітини, що діляться. Оскільки активний поділ є основною характеристикою ракових клітин, то онколітичні віруси вбивають власне на пухлину. Наприклад, вірус поліомієліту, який досліджують в центрі лікування мозкових пухлин Університету Дюка (Duke University), Північна Кароліна, США, для лікування гліобластоми, є онколітичним вірусом.
  • Ретровіруси діляться і проникають в ракові клітини, несучи з собою гени, що виробляють білки, які знищують ракові клітини. Таке лікування також називають генною терапією.

Участь в клінічних досліженнях

  • В більшості випадків хворі допускаються до клінічних досліджень препаратів проти рецидиву гліобластоми не менше, ніж через 12 тижнів після закінчення радіотерапії. Причина в тому, що зразу після опромінення в пацієнтів може набрякнути частина мозку в ділянці, що опромінювалася, і лікар деякий час не може визначити, це просто набряк чи рецидив пухлини.
  • Пацієнтів, яких лікували бевацізумабом (Авастином) можуть не принйяти в багато клінічних досліджень. Однак, пані Нгіємфу стверджує, що використовує цей препарат для хворих, яким потрібно негайно зменшити пухлину.
  • Також часом не допускають до участі в клінічних дослідженнях пацієнтів, які приймають протисудомні препарати, що впливають на ферменти (enzyme-inducing AEDs) наприклад, карбамазепін, окскарбазепін, фенітоїн, фосфенітоїн, фенобарбітал чи примідон. Як варіант, хворих просять припинити їх прийом за кілька тижнів до реєстрації в клінічному дослідженні, оскільки такі ліки можуть змінювати дію препаратів молекулярної терапії.
Запис виступу >>>>
Читайте також:
Стандартний протокол лікування гліобластоми >>>>
Нові методи >>>>

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google