середа, 26 серпня 2015 р.

Варіанти лікування гліобластоми та інших гліом — оновлена стаття Бена Вілльямса

Бен Вілльямс (Ben Williams), професор психології в Університеті Каліфорнії на пенсії, "довгожитель", якому 20 років тому діагностували гліобластому, опублікував своє оновлене дослідження про те, як, можна покращити шанси хворих на гліобластому. Робота пана Вілльямса містить опис офіційно затверджених в США та інших країнах способів лікування гліобластоми, а також — огляд наукових статей з результатами досліджень експериментальних методів боротьби з цією хворобою. Статтю можна прочитати тут >>>>
В 1995-му році, в віці 50-ти років, Бену Вілльямсу діагностували гліобластому, після чого видалили пухлину розміром з апельсин з правої тім'яної кори. Дізнавшись, що жити йому залишилось менше року (справа була до того як почали використовувати темозоломід (Темодал)), пан Вілльямс став шукати спосіб покращити свої перспективи. Після операції йому призначили курс радіотерапії, яка, як показали знімки МРТ, не допомогла позбутися частини пухлини, що залишилася після операції. Потім він пройшов шість курсів хіміотерапії — почергово кармустином (carmustine, BCNU) та прокарбазином з ломустином та вінкрістіном (PCV: procarbazine, lomustine, vincristine). В статтях з наукових медичних журналів Бен Вілльямс знайшов інформацію про препарати зареєстровані для лікування інших хвороб, які, як підозрювали вчені (в більшості випадків, на основі досліджень на культурах клітин чи на тваринах), можуть посилити ефективність хіміотерапії при гліобластомі. Всіми правдами і неправдами дістаючи ці ліки, пан Вілльямс приймав їх паралельно з хіміопрепаратами. Лікування супроводжувалося серйозними побічними ефектами, однак, по закінченні шостого курсу хіміотерапії, пухлини на МРТ не виявили. Більше вона не поверталася.
Свій досвід лікування Бен Вілльямс описав в книзі Surviving "Terminal" Cancer: Clinical Trials, Drug Cocktails, and Other Treatments Your Doctor Won't Tell You About. Книга вийшла ще в 2002 році, однак щороку автор публікує оновлення частин про варіанти лікування гліобластоми.
Підхід до лікування, описаний Беном Вілльямсом, базується на трьох основних принципах:
  1. Перший з них запозичений з методу лікування СНІДу. Оскільки ракові клітини, як і віруси, мають нестабільну, схильну до мутацій генетичну структуру, з часом вони пристосуються до дії одного препарату і продовжать ріст. Однак, при використанні кількох ліків одночасно (а не послідовно, як часто рекомендують лікарі), ймовірність того, що якась мутація допоможе пухлині вижити,  зменшується.
  2. Другий принцип базується на розумінні того, що незважаючи на спільну назву, в різних хворих гліобластома є сукупністю різних мутацій. Тому в багатьох випадках препарат, що в дослідженнях визнається ефективним, насправді дієвий лише для 10-35% пацієнтів. Поєднання кількох методів лікування збільшує ймовірність того, що ліки допоможуть.
  3. Третій принцип стверджує, що лікування має бути системним (охоплювати все тіло пацієнта), а не тільки місце локалізації пухлини. Оскільки неможливо визначити межі вторгнення клітин пухлини в здорові тканини мозку, локалізоване лікування (наприклад, радіохірургія) може допомогти виграти час, але не вилікує. Навіть якщо лікарю вдасться видалити 99% пухлини, ракові клітини, що залишилися, продовжать ріст і зрештою викличуть нові проблеми.
Стаття описує результати досліджень:
  • препаратів, які потенційно можуть покращити ефект “золотого” протоколу лікування гліобластоми;
  • різних схем прийому темозоломіду, що можуть посилити його ефект при лікуванні гліобластоми;
  • препаратів-блокаторів рецептора епідермального фактору росту (EGFR), таких як gefitinib (Iressa), erlotinib (Tarceva), cetuximab (Erbitux), вже затверджених для лікування інших видів раку. Мутації гену EGFR, що збільшують його активність, часто зустрічаються в тканині гліобластоми;
  • інших препаратів, затверджених для лікування інших видів раку, як потенційно можуть допомогти в лікуванні гліобластоми, таких як imatinib (Gleevec) та vorinostat (Zolinza);
  • перепрофільованих препаратів — ліків, що зареєстровані для лікування відмінних від раку хвороб;
  • безрецептурних препаратів та харчових добавок.
Пан Вілльямс також описує найбільш перспективні експериментальні методи, що наразі проходять клінічні дослідження (імунотерапевтичні ліки, онколітичні віруси, препарати генної терапії, фотодинамічну терапію, що використовує лазерні промені).
Сторінка зі статтями Бена Вілльямса на сайті організації Musella Foundation >>>>
Читайте також:
Перепрофільовані препарати >>>>
Як пережити невиліковний рак — фільм >>>>

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google