неділя, 24 травня 2015 р.

Резюме статей з конференції Американського товариства клінічних онкологів ASCO 2015

Резюме основних досліджень щодо лікування гліобластоми, які будуть представлені на конференції Американського товариства клінічних онкологів ASCO 2015, що пройде з 29 травня по 2 червня 2015 року в Чикаго, США.

Bevacizumab з fotemustine можуть подовжити тривалість життя хворих з рецидивом гліобластоми

Проаналізувавши історії хвороби 921 хворого на гліобластому з 34 італійських лікарень, вчені виявили, що пацієнти, які приймали фотемустин (fotemustine) та бевацізумаб (bevacizumab, Авастин) жили довше, ніж ті, хто приймав тільки фотемустин. Медіана тривалості життя в групі, яка приймала два препарати склала 148 днів, в тих, хто приймав тільки фотемустин - 97 днів. Також більша тривалість життя була пов'язана з деактивацією гену MGMT.
Бевацізумаб затверджений для лікування повторних випадків гліобластоми в США, однак Європейське медичне агентство не визнало результати клінічних досліджень його ефективності достатніми. Тому в ЄС не існує єдиного протоколу для повторних випадків гліобластоми. В деяких країнах Європи для рецидивів хвороби після хіміотерапії темозоломідом використовують фотемустин - препарат групи ніторозосечовини.
Ген MGMT відповідає за виробництво в організмі ферменту, який відновлює пошкоджені клітини, в тому числі — і внаслідок хіміотерапії. Тому пацієнти, в яких цей ген не активний, краще відгукуються на темозоломід. Резюме дослідження >>>>
Читайте також:
Лікування рецидивів гліобластоми >>>>

Propranolol і etodolac можуть покращити лікування хворих з рецидивом гліобластоми — мале дослідження

Група вчених з Індії виявила, що пацієнти з рецидивом гліобластоми, які на додачу до темозоломіду за метрономною схемою (20 мг двічі на день щодня) приймали препарати propranolol (пропранолол, маркетингова назва Анаприлін) і etodolac (етодолак), прожили значно довше за тих, кого лікували тільки темозоломідом за тією ж схемою.
Всього до дослідження залучили 41 пацієнта, в яких пухлина поновила ріст після стандартної радіо- та хіміотерапії. Деяким з них раніше пухлину видаляли хірургічним шляхом, деяким — ні. В повідомленні не сказано, чи були серед цих пацієнтів люди з більше, ніж першим рецидивом.
Медіана тривалості життя хворих з групи, яка приймала три препарати склала 17,6 місяців (ймовірно, з моменту початку лікування за даною схемою, однак в резюме статті точно не вказано), в пацієнтів, які приймали тільки темозоломід — 9,2 місяці. Під час лікування пухлина зменшилася чи на деякий час зникла у 12 хворих з першої групи і в семи — з контрольної. При цьому, у п'яти пацієнтів з основної групи і трьох з контрольної спостерігали серйозну тромбоцитопенію (погіршення згортання крові), в двох і одного відповідно — важку нейтропенію (зниження нейтрофілів в крові, що підвищує ризик інфекції), в шести і трьох — значну анемію (зниження гемоглобіну в крові).
Пропранолол — препарат, що використовують для лікування деяких хвороб серця та підвищеного тиску. Етодолак — нестероїдний протизапальний засіб, що використовується для лікування артритів чи артрозів. Як пишуть дослідники, ймовірно, ці препарати мають анти-ангіогенну дію — пригнічують формування кровоносних судин в пухлині, тим самим, позбавляючи її поживних речовин. Резюме дослідження >>>>
Читайте також:
Перепрофільовані препарати в лікуванні гліобластоми >>>>

Час початку радіотерапії і тривалість життя хворих на гліобластому

Вчені провели ретроспективне дослідження історій хвороб 89 пацієнтів з вперше виявленою гліобластомою в одній бразильській лікарні. Результати показали: тривалість життя хворих, які починали радіотерапію пізніше за стандартно рекомендовані 2-4 тижні, значимо не відрізнялася від тих, хто починав її вчасно, якщо час між операцією та початком радіотерапії не перевищував 60 днів. Ще пізніший початок радіотерапії може привести до скорочення тривалості життя. Вчені зазначають, що вирішили провести це дослідження, оскільки в деяких лікарнях пацієнтам не вдається почати лікування в рекомендовані терміни. Резюме дослідження >>>>
Читайте також:
Лікування вперше виявленої гліобластоми >>>>

Валганцикловір може продовжити життя хворим з вперше виявленою гліобластомою — оновлені дані дослідження

Препарат valganciclovir (валганцикловір, маркетингова назва Вальцит) показав позитивний вплив на хворих з вперше виявленою гліоблатомою, однак не зміг продовжити життя хворим з рецидивами. Вчені з Каролінського інституту (Стокгольм) представили оновлені дані свого ретроспективного дослідження. Про їх перші результати я писала тут.
Валганцикловір - це препарат проти цитомегаловірусу, розповсюдженого вірусу з сімейства вірусів герпесу людини. Як виявили ті ж вчені, з 250 досліджених ними зразків тканини гліобластоми, цього вірусу не було тільки в одному. В інших дослідженнях вірус спостерігали в тканинах деяких злоякісних пухлин і метастазах, але не в здорових тканинах довкола них.
70 пацієнтів з вперше виявленою гліобластомою на додачу до стандартної радіо- та хіміотерапії якомога раніше після діагнозу отримували по дві таблетки (450 мг) валганцикловіру двічі на добу протягом трьох тижнів, а потім —по одній таблетці двічі на день — шість місяців і довше - аж доки хвороба не починала прогресувати чи стан пацієнта значно погіршувався. Результати ще десяти пацієнтів не включили в дослідження, бо вони приймали препарат менше шести місяців, причому три з них — через значний негативний вплив на склад крові.
Медіана тривалості життя 44 пацієнтів, які на момент написання статті померли, склала 22 місяці (від 9 до 72 місяців). 26 пацієнтів були живі, і їх медіана тривалості життя була 18 місяців (від 4 до 88 місяців).
25 пацієнтів з повторними випадками гліобластоми жили від 1 до 25 місяців після рецидиву. Медіана для групи склала 9 місяців. Резюме дослідження >>>>

Поєднання vorinostat з bevacizumab не допомогло продовжити час до рецидиву гліобластоми

Дослідження другої стадії за участі 40 пацієнтів показало, що з додаванням препарату vorinostat (маркетингова назва Zolinza) до терапії бевацізумабом, час до поновлення росту пухлини не збільшувався. Шість місяців без рецидиву хвороби прожили 30% пацієнтів. Воріностат — препарат для лікування Т-клітинної лімофоми, що має здатність проникати через гематоенцефалітний бар'єр. Очікувалося, що його протиракові властивості полягають в його здатності пригнічувати виробництво ферментів класу гістондеацетилази, які, як вважається, можуть сприяти формуванню ракових пухлин. Крім того, організатори дослідження очікували, що цей препарат посилить анти-ангіогенну дію бевацізумабу — блокуватиме формування кровоносних судин в пухлині, і, тим самим, позбавить її живлення. Резюме дослідження >>>>
Читайте також:
Лікування рецидивів гліобластоми >>>>

Nivolumab сам та в поєднанні з ipilimumab для першого рецидиву гліобластоми — побічні ефекти

Вчені представили перші результати дослідження препарату nivolumab (ніволумаб, маркетингова назва Opdivo) в поєднанні з ipilimumab (іпілімумаб, Yervoy). Це - невелика частина дослідження CheckMate 143 третьої стадії препарату ніволумаб для хворих з першим рецидивом гліобластоми, про яке я писала тут.
10 пацієнтів приймали ніволумаб та іпілімумаб, ще 10 — тільки ніволумаб.
У восьми пацієнтів (80%) з групи, яка приймала два препарати спостерігалися серйозні чи загрозливі для життя побічні ефекти (3 та 4 ступенів), такі як коліт (запалення слизової товстої кишки), холецистит (запалення жовчного міхура), діабетичний кетоацидоз (різке зниженні інсуліну в крові), плутана свідомість та інші. 5 пацієнтів з цієї групи змушені були припинити приймати препарат через важкі побічні ефекти. В групі, яка приймала тільки ніволумаб спостерігали тільки легкі чи помірні побічні ефекти (1 та 2 ступеню).
Через шість місяців після початку лікування живими залишалися 7 пацієнтів з групи, що приймала ніволумаб та 8 з тих, хто отримував два препарати. Організатори дослідження стверджують, що це кращі показники за ті, що представлені для схожих випадків в медичній літературі.
Ніволумаб – препарат-імуномодулятор, покликаний не дозволити пухлині “обманути” імунну систему хворого. Препарат блокує рецептор програмованої гибелі клітин (PD-1) на поверхні Т-лімфоцитів в крові людини. Загалом, для того щоб попередити занадто сильну реакцію організму на загрозу, до PD-1 приєднується молекула PD-L1, чим спричиняє його загибель чи недієздатність. Оскільки багато ракових клітин містять таку молекулу, вони роззброюють Т-лімфоцити, не даючи їм атакувати пухлину. Ніволумаб покликаний не дати молекулі PD-L1 приєднатися до рецептора PD-1.
Іпілімумаб затверджений в США, ЄС та Канаді для лікування деяких типів меланоми. Так само як nivolumab, ipilimumab покликаний активувати імунну систему хворого для боротьби з раком, однак дія препарату спрямована на інший білок на поверхні Т-лімфоцитів — CTLA-4.

Galunisertib з lomustine не дали кращого результату в лікуванні рецидивів гліобластоми, ніж кожен препарат окремо 

158 пацієнтів-учасників клінічного дослідження другої стадії випадковим чином поділили на три групи: 79 отримували galunisertib (галунісертіб, 300 мг на день протягом 14 днів 28-денного циклу) та lomustine (ломустин, 100 мг на м2 тіла на сьомий день першого циклу, а потім — за рішенням лікаря 100-130 мг на м2 тіла кожні 6 тижнів); 39 приймали галунісертіб в тих же дозах; 40 — плацебо і дози ломустину, як вказано вище.
Ефективність лікування була схожою у трьох групах, стверджують вчені. Медіана тривалості життя склала 6,7 місяців у групі, яка приймала галунісертіб і ломустин, 8,0 — в пацієнтів, яким давали тільки галунісертіб, та 7,5 місяців — в хворих, які приймали ломустин і плацебо. Резюме дослідження >>>>
Галунісертіб в дослідах на тваринах показав здатність блокувати білок трансформуючого фактору росту бета - TGF бета, що стимулює ріст пухлини, пригнічує імунну систему та покращує здатність пухлини поширюватися в тілі людини.
Наразі вчені тестують дію галунісертібу в поєднанні з темозоломідом (Темодал) та ніволумабом (nivolumab, Opdivo). Більше я писала тут.

Dovitinib не допоміг хворим з рецидивом гліобластоми — друга стадія дослідження

Експериментальний препарат dovitinib не зміг продовжити життя хворим з повторними випадками гліобластоми — ні тим, хто раніше проходив лікування бевацізумабом, ні тим, хто не приймав цей препарат раніше.
Дія бевацізумабу, препарату затвердженого для лікування рецидивів гліобластоми в США, спрямована проти фактору росту ендотелію судин А (VEGF-A) — білка, що сприяє росту нових кровоносних судин. Погано піддаються такій терапії пацієнти з підвищеною активністю фактору росту фібробластів (FGF) та фактору росту тромбоцитів (PDGF), дію яких пригнічує довітініб. Власне, на такі його властивості і покладали надію вчені. Резюме дослідження >>>>

Продовження лікування бевацізумабом після рецидиву гліобластоми не збільшило тривалість життя — друга стадія дослідження

120 хворих на гліобластому, які пройшли радіотерапію та хіміотерапію темозоломідом, випадковим чином поділили на дві групи: одна отримувала carboplatin (карбоплатин), цитотоксичний препарат на основі платини, та бевацізумаб, препарат, затверджений в США для лікування рецидивів гліобластоми; пацієнтів з другої групи лікували тільки бевацізумабом.
Після рецидиву хвороби 48 пацієнтів взяли участь в другій частині дослідження: 23 з них продовжили приймати бевацізумаб, 25 — припинили. На додачу, хворі, які в першій частині дослідження отримували карбоплатин + бевацізумаб, після рецидиву, за рішенням лікаря, приймали темозоломід, etoposide (етопозид), інший цитотоксичний препарат, чи отримували лікування для полегшення симптомів. Тих, хто в першій частині дослідження отримував тільки бевацізумаб, також лікували карбоплатином або пропонували симптоматичну терапію.
У жодного хворого пухлина не зменшилася  та не зникла. Медіана тривалості життя не була значимо відмінною в групі хворих, які продовжили приймати бевацізумаб після рецидиву та в тих, хто припинив приймати цей препарат. Медіана тривалості життя а першій з вищезгаданих груп склала 3,4 місяці, в другій — 3 місяці. Резюме дослідження >>>>

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google