Традиційне
лікування і “коктейль” з препаратів
для лікування шкірних висипів, безсоння,
високого тиску та інщих не пов'язаних з раком хвороб, дозволили Бену Вільямсу
жити з діагнозом гліобластома двадцять
років. Історію боротьби з хворобою пана
Вільямса та ще двох “довгожителів”
хворих на злоякісні пухлини мозку —
Річа Гербера та Андерса Феррі розповіли в документальному фільму “Пережити
невиліковний рак”. Чи
може їх метод підійти для інших хворих?
Історія незвичайного пацієнта
В 1995 році
професору психології Бену Вільямсу
діагностували гліобластому
- найагресивнішу форму раку головного
мозку, попередивши про те, що жити йому
залишилось кілька місяців. Однак, пан
Вільямс виявився неординарним пацієнтом,
і тепер — 20 років по тому — служить
джерелом інформації та
натхнення для багатьох хворих на рак
мозку.
Дізнавшись
про те, що стандартне лікування —
операція, радіо- та хіміотерапія не
дають йому багато шансів, він почав
власне дослідження. В наукових статтях
Бен Вільямс знайшов згадки про кілька
препаратів, зареєстрованих для лікування
зовсім інших хвороб. Однак, як стверджувала
література, вони могли мати позитивний
вплив на хворих раком загалом чи хворих
з пухлинами головного мозку зокрема.
Їх дія була попередньо доведена в
лабораторних умовах, в дослідах на
тваринах, чи на ранніх стадіях клінічних
досліджень, а токсичність деяких з них
була мінімальною. Всіми правдами і
неправдами дістаючи такі препарати,
пан Вільямс додавав їх до свого
стандартного лікування.
Чи можлива одна чудесна пігулка?
Документальний
фільм “Пережити невиліковний рак”,
прем'єра якого нещодавно відбулася в
Нью Йорку і Лондоні, ставить під питання
сучасну стратегію пошуку ліків проти
раку. На прикладі гліобластоми — пухлини,
що характеризується високим рівнем
гетерогенності — великою кількістю
різноманітних змін на молекулярному
рівні — автори фільму припускають, що
єдиного препарату, який би вилікував
цю хворобу так і не буде знайдено. Замість
нього вони пропонують досліджувати
ефект комплексного лікування кількома
вже винайденими препаратами.
Сучасне онкологічне лікування - один препарат для однієї хвороби - нагадує підхід, що на початку великих проривів в медицині практикувався стосовно інфекційних хвороб, - каже доктор Реймонд Чанг (Raymond Chang) з Інституту медицини сходу і заходу (Institute of East-West medicine), США. Так, винайшовши один антибіотик, вчені знайшли ліки проти туберкульозу. Цей підхід перенесли в онкологію, де він використовується більше сторіччя. “А якщо ці двері зачинені на кілька замків?” - запитує пан Чанг. Можливо, сучасний підхід до лікування раку неправильний в цілому, і замість того щоб шукати кращі препарати, треба розібратися, як використовувати ті, що ми вже винайшли? - припускає він.
Декілька
препаратів одночасно зараз використовують,
наприклад, для лікування лейкемії в
дітей, гепатитів та ВІЛ. Причому, у
випадку з ВІЛ, під тиском активістів, лікування, яке зараз отримують хворі,
було дозволене в багатьох країнах світу,
незважаючи на те, що метод ніколи не
проходив третю стадію клінічних
досліджень.
Як
стверджує професор Ендрю Парса (Andrew
Parsa), нейрохірург з госпіталю
Northwestern memorial, Чикаго, хоча,
в майбутньому, ми безсумнівно, будемо
звертатися до комплексної терапії,
потенційна проблема одночасного
використання багатьох препаратів
полягає в їх можливій токсичності. “До
тих пір поки ці комбінації добре не
вивчені, в багатьох випадках, вони можуть
принести пацієнту більше шкоди, ніж
користі... Їх потрібно вивчати”, - каже
він.
Тестування "коктейлю" проти раку
Однак,
для більшості раків ефективність
комплексного лікування достеменно не
досліджувалась. Клінічні дослідження
одночасного прийому багатьох препаратів
складні, дорогі, і, в багатьох випадках,
нецікаві для фармацевтичних компаній,
- говориться в фільмі. По-перше, якщо в
рамках дослідження хворий прийматиме
кілька препаратів одночасно, неможливо
сказати, які саме ліки спрацювали.
Дослідження ж препаратів у різних
комбінаціях забирають багато часу та
коштів. По-друге, фармацевтичним компаніям
не вигідно досліджувати спільну дію
кількох препаратів, якщо термін патенту
на їх виготовлення закінчився. У такому
випадку, результатами дослідження
скористаються також всі інші виробники,
і додаткові доходи від продажу можуть
не покрити витрат на клінічні дослідження.
Така ситуація приводить до того, що
багато препаратів, з лабораторно
доведеною здатністю боротися з раком,
ніколи не доходять до пацієнта,
підсумовують автори фільму.
Професор
Марк-Ерік Халатч (Marc-Eric
Halatsch), нейрохірург з Університету
Ульма (University of Ulm) в Німеччині
започаткував міжнародний проект з метою
розробити рецепт “коктейлю” препаратів
проти гліобластоми. Група вчених склала
протокол лікування, що спочатку включав
17 препаратів. Їх обрали на основі
доклінічних даних про потенційну
здатність цих препаратів боротися з
гліобластомою. Вчені свідомо вирішили
орієнтуватися на ліки, що давно
використовувалися для лікування хвороб
не пов'язаних з онкологією. Це дозволило
зекономити час, що інакше мав бути
потрачений на розробку і тестування
нового препарату, а також — отримати
готову інформацію про побічні ефекти
використання цих ліків (питання про те,
якої токсичності слід очікувати при
одночасному прийомі цих препаратів
залишається відкритим). “Ми можемо
напевно сказати лише одне: сучасні
методи медичних досліджень не змогли
значно покращити лікування хворих на
гліобластому. Ми не знаємо, чи вийде це
у нас, але хочемо спробувати,” - каже
пан Халатч.
Передбачити молекулярні зміни в пухлині
Таке
комплексне лікування може одночасно
атакувати теперішні і майбутні генетичні
зміни в тканині пухлини, у випадку, коли
часті біопсії є неможливими. За словами
Джона Буквара (John A. Boockvar),
директора Центру лікування мозкових
пухлин госпіталю Lenox Hill в
Нью Йорку, згідно останніх тенденцій в
онкології, лікарі, на основі біопсії
пухлини визначають один найефективніший
препарат, а потім змінюють його, якщо
чергова біопсія показала наявність
нових мутацій в тканині пухлини. Така
стратегія підходить для раку легень чи
грудей, однак настільки часте втручання
в мозок не є допустимим. У випадку коли
інформація про зміни в пухлині недоступна
доводиться бити по кількох цілях
одночасно, - каже Марк-Ерік Халатч.
Багато
хто вважає, що за своїм генетичним
складом пухлина Бена Вільямса добре
піддавалася хіміотерапії, і тому такого
ж результату він міг досягнути і без
“коктейлю” додаткових препаратів. “Я
переконаний, що не був би зараз живим,
не зробивши того, що я зробив, - каже він.
- Якби я слідував порадам мого нейроонколога,
я був би просто цифрою в лікарській
статистиці. Наскільки я знаю, крім мене
в нього не було пацієнтів, які пережили
б гліобластому”.
Домінік
Хілл (Dominic Hill), режисер
фільму, розпочав міжнародний проект, що об'єднує зусилля пацієнтів, лікарів
і двох благодійних організацій, з наміром
розробити клінічне дослідження і
протестувати комплексний підхід до
лікування хворих на рак.
Сайт фільму "Пережити невиліковний рак" http://www.survivingterminalcancer.com.
Стаття, що описує
протокол лікування гліобластоми,
розроблений в результаті проекту
ініційованого Марком-Еріком Халатчем,
та доповнення до цього
протоколу.
Багато
інформації про можливий ефект від ліків,
затверджених для лікування не пов'язаних
з раком хвороб можна знайти на цьому сайті.
Сторінка Бена
Вільямса на сайті організації Musella
Foundation, де зібрана інформація про
останні дослідження в лікуванні
гліобластоми та роль харчових добавок
в лікуванні раку.
Немає коментарів:
Дописати коментар