понеділок, 9 березня 2015 р.

Як пережити невиліковний рак — прем'єра фільму

Традиційне лікування і “коктейль” з препаратів для лікування шкірних висипів, безсоння, високого тиску та інщих не пов'язаних з раком хвороб, дозволили Бену Вільямсу жити з діагнозом гліобластома двадцять років. Історію боротьби з хворобою пана Вільямса та ще двох “довгожителів” хворих на злоякісні пухлини мозку — Річа Гербера та Андерса Феррі розповіли в документальному фільму “Пережити невиліковний рак”. Чи може їх метод підійти для інших хворих?

Історія незвичайного пацієнта

В 1995 році професору психології Бену Вільямсу діагностували гліобластому - найагресивнішу форму раку головного мозку, попередивши про те, що жити йому залишилось кілька місяців. Однак, пан Вільямс виявився неординарним пацієнтом, і тепер — 20 років по тому — служить джерелом інформації та натхнення для багатьох хворих на рак мозку.
Дізнавшись про те, що стандартне лікування — операція, радіо- та хіміотерапія не дають йому багато шансів, він почав власне дослідження. В наукових статтях Бен Вільямс знайшов згадки про кілька препаратів, зареєстрованих для лікування зовсім інших хвороб. Однак, як стверджувала література, вони могли мати позитивний вплив на хворих раком загалом чи хворих з пухлинами головного мозку зокрема. Їх дія була попередньо доведена в лабораторних умовах, в дослідах на тваринах, чи на ранніх стадіях клінічних досліджень, а токсичність деяких з них була мінімальною. Всіми правдами і неправдами дістаючи такі препарати, пан Вільямс додавав їх до свого стандартного лікування.

Чи можлива одна чудесна пігулка?

Документальний фільм “Пережити невиліковний рак”, прем'єра якого нещодавно відбулася в Нью Йорку і Лондоні, ставить під питання сучасну стратегію пошуку ліків проти раку. На прикладі гліобластоми — пухлини, що характеризується високим рівнем гетерогенності — великою кількістю різноманітних змін на молекулярному рівні — автори фільму припускають, що єдиного препарату, який би вилікував цю хворобу так і не буде знайдено. Замість нього вони пропонують досліджувати ефект комплексного лікування кількома вже винайденими препаратами.


Сучасне онкологічне лікування - один препарат для однієї хвороби - нагадує підхід, що на початку великих проривів в медицині практикувався стосовно інфекційних хвороб, - каже доктор Реймонд Чанг (Raymond Chang) з Інституту медицини сходу і заходу (Institute of East-West medicine), США. Так, винайшовши один антибіотик, вчені знайшли ліки проти туберкульозу. Цей підхід перенесли в онкологію, де він використовується більше сторіччя. “А якщо ці двері зачинені на кілька замків?” - запитує пан Чанг. Можливо, сучасний підхід до лікування раку неправильний в цілому, і замість того щоб шукати кращі препарати, треба розібратися, як використовувати ті, що ми вже винайшли? - припускає він.
Декілька препаратів одночасно зараз використовують, наприклад, для лікування лейкемії в дітей, гепатитів та ВІЛ. Причому, у випадку з ВІЛ, під тиском активістів, лікування, яке зараз отримують хворі, було дозволене в багатьох країнах світу, незважаючи на те, що метод ніколи не проходив третю стадію клінічних досліджень.
Як стверджує професор Ендрю Парса (Andrew Parsa), нейрохірург з госпіталю Northwestern memorial, Чикаго, хоча, в майбутньому, ми безсумнівно, будемо звертатися до комплексної терапії, потенційна проблема одночасного використання багатьох препаратів полягає в їх можливій токсичності. “До тих пір поки ці комбінації добре не вивчені, в багатьох випадках, вони можуть принести пацієнту більше шкоди, ніж користі... Їх потрібно вивчати”, - каже він.

Тестування "коктейлю" проти раку

Однак, для більшості раків ефективність комплексного лікування достеменно не досліджувалась. Клінічні дослідження одночасного прийому багатьох препаратів складні, дорогі, і, в багатьох випадках, нецікаві для фармацевтичних компаній, - говориться в фільмі. По-перше, якщо в рамках дослідження хворий прийматиме кілька препаратів одночасно, неможливо сказати, які саме ліки спрацювали. Дослідження ж препаратів у різних комбінаціях забирають багато часу та коштів. По-друге, фармацевтичним компаніям не вигідно досліджувати спільну дію кількох препаратів, якщо термін патенту на їх виготовлення закінчився. У такому випадку, результатами дослідження скористаються також всі інші виробники, і додаткові доходи від продажу можуть не покрити витрат на клінічні дослідження. Така ситуація приводить до того, що багато препаратів, з лабораторно доведеною здатністю боротися з раком, ніколи не доходять до пацієнта, підсумовують автори фільму.
Професор Марк-Ерік Халатч (Marc-Eric Halatsch), нейрохірург з Університету Ульма (University of Ulm) в Німеччині започаткував міжнародний проект з метою розробити рецепт “коктейлю” препаратів проти гліобластоми. Група вчених склала протокол лікування, що спочатку включав 17 препаратів. Їх обрали на основі доклінічних даних про потенційну здатність цих препаратів боротися з гліобластомою. Вчені свідомо вирішили орієнтуватися на ліки, що давно використовувалися для лікування хвороб не пов'язаних з онкологією. Це дозволило зекономити час, що інакше мав бути потрачений на розробку і тестування нового препарату, а також — отримати готову інформацію про побічні ефекти використання цих ліків (питання про те, якої токсичності слід очікувати при одночасному прийомі цих препаратів залишається відкритим). “Ми можемо напевно сказати лише одне: сучасні методи медичних досліджень не змогли значно покращити лікування хворих на гліобластому. Ми не знаємо, чи вийде це у нас, але хочемо спробувати,” - каже пан Халатч.

Передбачити молекулярні зміни в пухлині

Таке комплексне лікування може одночасно атакувати теперішні і майбутні генетичні зміни в тканині пухлини, у випадку, коли часті біопсії є неможливими. За словами Джона Буквара (John A. Boockvar), директора Центру лікування мозкових пухлин госпіталю Lenox Hill в Нью Йорку, згідно останніх тенденцій в онкології, лікарі, на основі біопсії пухлини визначають один найефективніший препарат, а потім змінюють його, якщо чергова біопсія показала наявність нових мутацій в тканині пухлини. Така стратегія підходить для раку легень чи грудей, однак настільки часте втручання в мозок не є допустимим. У випадку коли інформація про зміни в пухлині недоступна доводиться бити по кількох цілях одночасно, - каже Марк-Ерік Халатч.
Багато хто вважає, що за своїм генетичним складом пухлина Бена Вільямса добре піддавалася хіміотерапії, і тому такого ж результату він міг досягнути і без “коктейлю” додаткових препаратів. “Я переконаний, що не був би зараз живим, не зробивши того, що я зробив, - каже він. - Якби я слідував порадам мого нейроонколога, я був би просто цифрою в лікарській статистиці. Наскільки я знаю, крім мене в нього не було пацієнтів, які пережили б гліобластому”.
Домінік Хілл (Dominic Hill), режисер фільму, розпочав міжнародний проект, що об'єднує зусилля пацієнтів, лікарів і двох благодійних організацій, з наміром розробити клінічне дослідження і протестувати комплексний підхід до лікування хворих на рак.
Сайт фільму "Пережити невиліковний рак"   http://www.survivingterminalcancer.com.
Стаття, що описує протокол лікування гліобластоми, розроблений в результаті проекту ініційованого Марком-Еріком Халатчем, та доповнення до цього протоколу.
Багато інформації про можливий ефект від ліків, затверджених для лікування не пов'язаних з раком хвороб можна знайти на цьому сайті
Сторінка Бена Вільямса на сайті організації Musella Foundation, де зібрана інформація про останні дослідження в лікуванні гліобластоми та роль харчових добавок в лікуванні раку.  

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google