понеділок, 2 березня 2015 р.

Імунотерапія для лікування раку мозку. Куди ведуть дослідження?

Шукаючи нові способи боротьби з гліобластомою, вчені намагаються залучити на свій бік імунну систему хворого. Довгий час вважалося, що клітини імунної системи не досягають мозку, тому розташовані там пухлини вони “впізнають” набагато гірше, порівняно з такими імуногенними раками, як, наприклад, меланома. Однак дослідження останніх років дозволяють припустити, що активовані Т-лімфоцити можуть не тільки потрапляти в мозок, але й знищувати пухлини, що в ньому виникають. Імунотерапія — найбільш динамічний напрямок пошуку нових ліків проти гліобластоми. Деякі імунотерапевтичні препарати вже проходять пізні стадії клінічних досліджень.

Що таке імунна система

Організму людини у звичному житті загрожує ціла низка істот, такі як бактерії, віруси, гриби чи глисти, які мають намір оселитися в людському тілі і жити там до смерті. Таких небажаних мешканців називають патогенами. У разі якщо вони роблять спробу дістатися організму людини, до роботи береться імунна система. Її завдання - впізнати організми, що загрожують людині та знищити їх. Ознакою небезпеки служать антигени — білки, які організм людини визнає чужими чи небезпечними. Наприклад, при бактеріальній інфекції такі білки виробляються бактеріями.

Чому імунна система не бореться з раком

В тканині пухлини також містяться нетипові для здорового організму та небезпечні для нього білки. Рак власне виникає через те, що при поділі клітин в них накопичуються мутації — зміни в ДНК, в результаті яких клітина отримує сигнал виробляти інший білок. Клітини починають швидко ділитися, а гени, які в нормальному стані цей поділ обмежують, виключаються. Мутації ДНК виникають постійно — чи то через випадкові помилки під час поділу клітин, чи через негативні фактори, наприклад, вплив радіації чи деяких хімічних речовин.
Чому ж імунна система, яка в багатьох випадках вдало бореться, наприклад, з бактеріями чи вірусами, не в стані попередити ріст ракової пухлини? По-перше, імовірно, без імунної системи пухлини виникали б частіше і раніше. По-друге, пухлина активно захищається: наприклад, виділяє речовини, які пригнічують імунну систему хворого в цілому, чи знешкоджує білі кров'яні тільця вже активовані на боротьбу з пухлиною.
Вчені сподіваються, що налаштувавши імунну систему для боротьби з раком, вони можуть заставити її впізнавати і знищувати ракові клітини, не чіпаючи здорові. Саме в цьому полягає завдання імунотерапії.

Імунотерапія для лікування пухлин головного мозку

Імунотерапія — відносно нова зброя в арсеналі лікарів. Зовсім недавно в США затвердили кілька препаратів такого типу проти меланоми, лейкемії та раку легенів, однак всі потенційні методи лікування раку головного мозку, включаючи гліобластому, ще знаходяться в стадії розробки і тестування.
Підштовхнути імунну систему до боротьби з раком можна трьома основними способами, - каже Девід Реардон (David A. Reardon), клінічний директор Центру нейроонкології Інституту лікування раку Дани-Фарбера (Dana- Farber Cancer Institute) в Бостоні, Массачусетс.
  1. Терапевтичні вакцини, покликані викликати відповідь імунної системи на пухлину, так само як вона відгукується на присутність в організмі бактерій чи вірусів.
  2. Адоптивна клітинна терапія, що використовує клітини імунної системи хворого.
  3. Препарати-блокатори білків контрольних точок для активації імунної системи пацієнта.

Вакцини

З вакциною пацієнту вводять певний антиген (нетиповий білок, що виробляється пухлиною), з наміром спровокувати імунну реакцію у відповідь. Вакцини для лікування раку — терапевтичні. На відміну від профілактичних вакцин (як наприклад, проти вірусу грипу), їх застосовують для людей, у яких вже виявили пухлину.
Наразі вчені досліджують вакцини двох типів: з використанням (1) дендритних клітин чи (2) білків специфічних для пухлини.

Дендритні клітини — це один з типів клітин імунної системи людини. Вони “знайомлять” антигени з Т-лімфоцитами, навчаючи Т-лімфоцити впізнавати нетипові білки, і знищувати клітини, що їх виробляють. Для виготовлення вакцини на основі дендритних клітин потрібна кров пацієнта та тканина пухлини видалена під час операції (в більшості випадків, заморожена, не оброблена ніякими хімікатами). З крові отримують дендритні клітини, на які впливають антигенами, виділеними з пухлини хворого. Отриману вакцину вводять пацієнту. Прикладами вакцин на основі дендритних клітин є DCVax-L та HSPPC-96.
За словами Іна Парні (Ian F. Parney), нейрохірурга Mayo Clinic в Міннесоті, США, використання антигенів специфічних для пухлини кожного окремого пацієнта означає більшу релевантність вакцини для хворого. Однак він нагадує, що тканина пухлини, необхідна для виготовлення вакцини, має здатність закінчуватися, і це означатиме припинення лікування.
Вакцини на основі білків специфічних для пухлини виготовляються з одного чи кількох найбільш типових для пухлини антигенів. Їх синтезують лабораторним шляхом і вводять в організм хворого, сподіваючись, що при наявності великої кількості цих білків в організмі, дендритні клітини визнають їх небезпечними і запустять реакцію імунної системи. Прикладом такої вакцини є rindopepimut (маркетингова назва Rintega), яка нещодавно показала обнадійливі результати в клінічних дослідженнях.
Для виготовлення вакцин на основі специфічних для пухлини білків не потрібна тканина пухлини, однак пан Парні підкреслює, що і в них є недоліки. По-перше, такі вакцини підходять не всім. Наприклад, мутація гена EGFRvIII, яку покликаний розпізнавати Rindopepimut, є у 20-30% хворих на гліобластому. Крім того, пухлина має здатність находити шляхи для росту в обхід вакцини, націленої на один чи кілька антигенів. Пан Парні приводить приклад дослідження (1), в якому групі хворих на гліобластому з мутацією EGFRvIII давали вакцину, направлену на цю мутацію. Вакцина показала обнадійливі результати, однак у всіх хворих через деякий час пухлини з'явилися повторно. У 82% цих повторних пухлин мутації EGFRvIII вже не було.

Адоптивна клітинна терапія

При такому лікуванні з крові хворого виділяють Т-лімфоцити і в лабораторних умовах роблять їх чутливими до певного маркеру в клітинах пухлини. Клітини крові потім повертають в організм пацієнта. Найбільш активно цей метод досліджують для лікування лейкемії, і, за словами Девіда Реардона, стосовно цього раку адоптивна клітинна терапія показала гарні результати. Її можливості в лікуванні гліобластоми вчені тільки починають вивчати. Зокрема, в США проходять два дослідження — першої стадії та стадії 1/2. Більше інформації про них можна отримати тут і тут.

Блокатори білків контрольних точок

За допомогою імуномодуляторів вчені намагаються зруйнувати ще одну стратегію захисту пухлини від імунної системи. Природа наділила людське тіло молекулами, роль яких полягає в тому, щоб захищати нас від надмірної реакції імунної системи на загрозу. Багато пухлин, включаючи гліобластому, використовують таку здатність імунної системи на свою користь, активуючи ці молекули. Таким чином, рак пригнічує імунну систему людини, не даючи їй шансу побороти хворобу. Препарати-імуномодулятори мають на меті побороти цю здатність пухлини. Прикладами таких препаратів є ipilimumab (маркетингова назва Yervoy) та nivolumab (Opdivo), затверджені в США для лікування меланоми. Обидва препарати наразі проходять клінічні дослідження для лікування гліобластоми.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google