понеділок, 4 листопада 2013 р.

Реакцію пухлини на анти-ангіогенні препарати можна передбачати при візуальному контролі пухлини

Вдосконалені методи візуального контролю пухлини дозволяють визначити, які пухлини краще піддаються впливу анти-ангіогенних препаратів.
Анти-ангіогенні препарати впливають на швидкий ріст кількості кровоносних судин в тканинах пухлини. Найвідоміший анти-ангіогенний препарат в лікуванні гліобластоми — бевацізумаб (bevacizumab, маркетингова назва Авастин), затверджений в США для лікування у випадку повторного виникнення цієї пухлини.
Вчені з Масачусетського загального госпіталю виявили, що пацієнти з нововиявленою гліобластомою, у яких через день після початку лікування анти-ангіогенним препаратом цедіраніб (cediranib) кровоносні судини навколо пухлини нормалізувалися і посилили кровотік в пухлині, жили значно довше, ніж пацієнти, на яких препарат не мав такої дії. Стаття опублікована в виданні Національної академії наук США (PNAS Early Edition).
Для дослідження відібрали 46 пацієнтів з підтвердженою гліобластомою. У всіх після хірургічного втручання залишався принаймні 1 см пухлини, яку не вдалося видалити. Хворі проходили традиційний курс радіотерапії і темозоломіду, а також приймали цедіраніб. Медіана тривалості життя 20-ти пацієнтів, у яких після першого ж дня лікування спостерігався посилений кровотік в тканинах пухлини, біла на 9 місяців більшою (26 проти 17 місяців), ніж у решти учасників дослідження.
Механізм дії анти-ангіогенних препаратів досі не повністю зрозумілий. В тканинах злоякісних пухлин ангіогенез (формування нових судин) протікає дуже інтенсивно. Це дозволяє пухлині швидко рости, оскільки притік крові до неї більший, ніж до здорових тканин. Класична теорія стверджує, що скорочуючи кількість судин і знижуючи надходження крові до пухлини, анти-ангіогенні препарати позбавляють пухлину кисню і поживних речовин, тим самим зменшуючи її неконтрольований ріст. Однак в такому випадку ці препарати мали б погіршувати ефект від супутньої хіміотерапії, оскільки з меншим кровотоком хіміопрепарати гірше поступають в район пухлини.
Однак, пізніші дослідження показали, що принцип дії анти-ангіогенних препаратів може полягати в тому, що вони підвищують щільність судин і нормалізують судинну сітку довкола і в середині пухлини, тим самим покращуючи доставку хіміотерапевтичний препаратів і кисню, необхідного для ефективної радіотерапії.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Яндекс.Метрика Google